Щороку 19 березня католики відзначають урочистість святого Йосифа, захисника родин і покровителя Вселенської Церкви та робітників. Це важливий день для католиків усього світу, але є одна пов’язана з ним цікава традиція, що виникла на острові Сицилія: Трапеза святого Йосифа.
Витоки Трапези святого Йосифа можна простежити до Середньовіччя. Згідно з одним переказом, під час голоду через сильну посуху голодні селяни — багато з яких були хліборобами — молилися до святого Йосифа, просячи його заступництва. Святий допоміг їм вижити завдяки фаві (гороховій каші). Це була єдина культура, яка змогла вирости у таких суворих умовах, але урожай був такий рясний, що голод закінчився.
На знак вдячності люди приготували особливий бенкет і запросили на трапезу бідних та знедолених. З того часу на Сицилії відзначають Трапезу святого Йосифа.
Свято починається з ритуалу «tupa-tupa», або ж «стук-стук». Для нього заздалегідь обирають групу бідних дітей або сиріт, які символізують Святе сімейство у пошуках їжі та притулку під час подорожі Святою Землею.
Діти підходять до перших дверей і стукають. Коли їх питають, хто там, вони відповідають: «Ісус, Марія та Йосиф! Ми шукаємо їжі та притулку». Господар відповідає: «Вам тут немає місця». Діти рушають до другого дому, де ритуал повторюється з тією ж відповіддю: «Вам тут немає місця».
Нарешті діти підходять до третього дому і стукають, на що господар відповідає: «Ласкаво просимо у цей дім. Стіл накритий. Їжа готова. Заходьте і вшануйте нас своєю присутністю».
«Святе сімейство» входить до будинку, і щедрий бенкет починається з вигуку: «Viva la tavola di San Giuseppe!» («Хай живе трапеза святого Йосифа!»), що лунає протягом дня. Всі інші учасники повинні дочекатися, поки «Святе сімейство» закінчить свою трапезу, перш ніж їм буде можна самим сісти за стіл.
Сам святковий стіл святого Йосифа — також відомий як «вівтар» — традиційно складається з трьох висхідних столів, або «сходинок», що символізують як Святу Трійцю, так і сходження з землі на небо. На чолі останнього і найвищого столу стоїть статуя святого Йосифа або образ Святого сімейства.
Часто «вівтар» є наслідком обітниці, складеної попереднього року, коли окрема особа або сім’я пообіцяли його спорудити, якщо святий Йосиф виконає їхнє прохання. Вівтар не має бути джерелом особистої фінансової вигоди, і часто люди просять в інших матеріали для його будівництва.
Кожен зі столів зазвичай прикрашають лілеї та пальмові гілки, а також вігілійні свічки — зазвичай зелені, коричневі і темно-жовті, тобто кольорів святого Йосифа. Хліб формують і випікають у формі різних католицьких символів, таких як патериця святого Йосифа і різні столярні інструменти, чаша, хрест, монстранція, голуб, ягня, риба чи серце. Деякі з цих вишуканих видів хліба не з’їдають, а роздають бідним. На вівтар також ставлять пляшки вина і різноманітні фрукти, такі як виноград і лимони. Приготовані страви благословляє священник, тому їжу не можна викидати або витрачати намарно. Оскільки свято святого Йосифа припадає на час Великого Посту, м’ясні страви на стіл не ставлять.
Основна страва — це макарони з сардинами, помідорами і свіжим фенхелем, посипані сухарями, що символізують теслярську тирсу. У цієї страви є кілька назв, але часто її називають pasta con sarde, pasta con mudrica або pasta Milanese. Також подають супи з сочевиці і овочеві страви: фаршировані артишоки, брокколі і фенхель, і звісно ж — фаву.
Як заведено на Сицилії, наприкінці трапези подають десерти: різноманітне печиво, зепполу і знамениті сфінги святого Йосифа — кремові тістечка з листкового тіста, наповнені рікоттою або вершками і прикрашені цукатами. Їжу, що залишилася, роздають бідним разом із грошима, які пожертвували гості.
Важлива ознака цього свята — його соціальний вимір. Трапеза святого Йосифа — це родинне свято на честь захисника сімей, а не приватне святкування. У сільських церквах на Сицилії, а також у громадах США традиційно накривають громадські столи святого Йосифа.
Переклад CREDO за: Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
