«Те, чого ми зараз найбільше потребуємо, то не gender mainstreaming, а family mainstreaming; не самовбивча політика промування всіляких можливих сексуальних особливостей, а підтримка відкритої на майбуття прородинної політики», — каже о. д-р Даріуш Око.
Викладач Папського університету Йоана Павла ІІ підніс голос у справі проекту, який зараз обговорюється у польському Сеймі. Оновлення закону о. Даріуш називає «гомотерор-законом» і «типово тоталітарним обриванням усіх дискусій», що в підсумку може провадити до звинувачень тих, хто цитуватиме Біблію, Катехизм, папське вчення або «невигідні» наукові дані. На думку краківського священика, це також перший крок до легалізації «гомозв’язків, гомовсиновлення та шкільного сексуального розтління».
— Отче професоре, у Сеймі обговорюється проект закону стосовно впровадження деяких принципів Євросоюзу про «рівнозначне ставлення», і цей законопроект починає викликати щораз то сильніший суспільний опір. Чому?
З багатьох причин. По-перше, з юридичного погляду маємо тут справу з неймовірним правовим заворотом, із законом, що суперечить принциповим положенням становлення права. Уже на мовному рівні впроваджуються неясні або надміру широкі поняття, наприклад, небувало розширене поняття дискримінації, щодо якої говориться про «опосередковану дискримінацію», «багатократну», «дискримінацію через асоціації» та «дискримінацію наміру» тощо. Такі визначення дають змогу для вельми широких інтерпретацій, і, певно, саме про це йдеться. Таким чином легко звинуватити кого завгодно у чому завгодно.
По-друге, то звинувачена особа чи інституція муситиме доводити свою невинуватість щодо когось, хто цілком суб’єктивно вважає себе ображеним (або, може, тільки цинічно грає, провокує), але не треба доводити провину того, кого звинувачують. Це широчезне поле для зловживань.
По-третє, цей законопроект вводить фундаментальну правову нерівність, ділить суспільство немовби на під-людей і над-людей. Над-люди, тобто середовище лесбійок, геїв, осіб транс- чи бісексуальних (скорочено ЛГБТ) ставиться вище за всіх; натомість «під-людей», наприклад, духовенство, дозволяється й надалі скільки завгодно критикувати і принижувати їх будь-яким способом.
Ми бачимо, як багато публікацій, уже й самі назви телепрограм та обкладинки тижневиків, аж пирскають ненавистю до Церкви та священиків, і на це немає ніякої статті, таку ненависть можна поширювати. Так, ніби християни й духовенство то люди, вилучені з-під юридичного захисту.
— Як би Ви коротко оцінили мету цієї пропозиції оновлення закону?
Абсолютна заборона будь-якої критики не-гетеросексуальної поведінки, а також тих, хто її промує, ідеології та організацій. Це так, якби можна було дискутувати про комунізм і комуністів, але не можна було говорити про них жодного критичного речення, повністю заборонено згадувати про Сталіна, Великий голод, Катинь і Гулаг — під загрозою потрапити на Луб’янку, а потім у концтабір (як Солженіцин і десятки мільйонів інших людей).
Щойно цей законопроект набуде схвалення та увійде в життя, як одне критичне речення або ж один вираз обличчя чи жест можуть стати підставою для звинувачення: бо це може бути інтерпретоване як «гомофобний думкозлочин». Ба навіть і цього не буде потрібно, достатньо, щоби хтось із «райдужного середовища» захотів знищити якусь людину з будь-якого приводу. Тому можна слушно сказати, що це подібне до класичного «закону затикання рота», гомотерористичного закону.
— Що ці зміни можуть означати на практиці?
Законопроект передбачає можливість слідства не тільки для відшкодування, а й виплат у серйозному фінансовому вимірі. Суд також може вирішити, що особа, звинувачена на підставі цього закону, може бути змушена виплатити півмільйона злотих штрафу або розмістити на телебаченні перепрошення, трансляція якого коштуватиме мільйон злотих. У такий спосіб будь-кого можна звести до пожиттєвої вбогості або вкинути у в’язницю. І все це — в ім’я толерантності, поваги до людини та будування нової прекрасної Європи відповідно до ідеології лівих.
Це типове затикання всіх дискусій. Якщо взагалі не можна буде критикувати райдужного лобі, то ніхто в такому разі не зможе спротивитися черговим вимогам, яке воно буде одразу ж впроваджувати. Тому слід сподіватися, що одразу ж буде легалізовано гомозв’язки, гомовсиновлення та шкільне сексуальне розтління, бо навіть послам у Сеймі не можна буде критикувати їх бодай одним реченням. Ніхто й ніщо не зможе стати на шляху тоталітарної революції, яку вони прагнуть провести.
— Кого можуть зачепити ці юридичні зміни?
Загалом беручи, кожного: достатньо, щоб зробив чи сказав будь-що, що не сподобається комусь із середовища ЛГБТ та їхніх союзників. Вистачить, наприклад, процитувати наукову статистику, яка свідчить, що у гомозв’язках у кілька разів частіше стається сексуальне насильство щодо дітей, або що в шерегу країн Заходу понад 60% захворювань на СНІД та інші венеричні хвороби припадає на геїв, які становлять близько 1% суспільства, що особливо виразно говорить про «переваги» їхнього способу життя.
Так відбуватиметься боротьба з наукою, що типове для ідеологів. Для звинувачень вистачить однієї критичної фрази щодо примусового гомовсиновлення дітей геями, і це буде визнане за гомофобію. Але таке критичне ставлення мають, власне кажучи, 90% поляків, отже — 90% нашого суспільства підпадатиме піж ризик звинувачень і ув’язнень.
Можна запитати, чи в такому разі, аби здійснити такий премудрий закон — а закон має бути шанований і втілюваний, — його автори мають намір перетворити Польщу на один великий концтабір, де 10% суспільства будуть охоронцями решти ув’язнених 90%? А якщо ті 90% будуть захищатися, то вони планують війну з допомогою союзних військ із Брюсселя?
— Ви очікуєте якихось закордонних відгуків?
Брюссельське ЛГБТ-лобі, яке старається нав’язати нам гомо- та гендер-ідеологію, подібно як Москва раніше силкувалася нав’язати нам комунізм, буде задоволене. Але нам від того не мають перепадати самі приємності, можуть бути й клопоти. Наприклад, канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала нещодавно у передвиборній кампанії, що вона виразно проти юридичного визнання гомовсиновлення, вважає це за щось дуже негативне й не допустить до ухвалення цього Бундестагом (що не зашкодило їй перемогти на виборах). Згідно з пропонованим законопроектом, це чиста гомофобія, яка підлягає покаранню в’язницею. Чи з огляду на це пані канцлер, коли приземлиться в аеропорту Окенчі, має бути тут же заарештована або депортована з нашої країни?
Святіший Отець Франциск, ще як єпископ Буенос-Айреса, написав до всіх вірних: не потрібно себе обманювати і слід добре усвідомлювати, що «гомо-подружжя» то просто справа сатани. Нещодавно, вже як Папа, він підкреслював, що питання гомосексуалізму прекрасно висвітлене у Катехізисі Католицької Церкви, і що його потрібно триматися, це нас зобов’язує. А Катехізис визначає гомосексуалізм як «важке спотворення», і про гомосексуальні акти каже, що вони «за самою своєю внутрішньою природою є невпорядкованими (…), суперечать природному законові» й тому «в жодному випадку не можуть бути виправдані» (ККЦ 2357). Подібно говорили блаж. Йоан Павло ІІ та Бенедикт XVI. Це також чиста «гомофобія» на погляд пропонованого законопроекту, і має каратися після впровадження його в дію. Чи означає це, що також Папа одразу після прильоту до Польщі має бути заарештований або депортований, і що вже не буде можливим жодне папське паломництво, що треба буде відкликати Всесвітній день молоді 2016 року? Бо ж уже сьогодні чимало геїв вимагають арештувати Папу.
Це багато говорить про гомоідеології, бо навіть комуністи на щось таке не зважилися, вони ж бо допустили кілька папських паломництв. Вони теж ув’язнили у Польщі «всього лише» кількох єпископів, а тут потрібно буде по черзі забрати до в’язниці всіх членів єпископату, бо слід визнати, що єпископи навчають згідно з Катехізисом. Ще легше буде арештувати інших: достатньо, щоби хтось прочитував Папу, Катехізис, Біблію, «невигідні» наукові дані — і він одразу може підпасти під звинувачення. У цей спосіб 15-річна дівчина чи 80-річна бабця можуть на довгі роки потрапити до в’язниці — якщо не матимуть сотень тисяч злотих на гейські фінансові претензії.
— Автори законопроекту посилаються на 32 статтю Конституції, де написано, що «ніхто не може бути дискримінований у політичному, суспільному чи економічному житті ні з якої причини». Якщо гомосексуалісти почуваються дискримінованими, чому б їм не мати права на захист?
Гомофобія — це поняття, невідоме в науковій психології, воно вигадане геями як знаряддя для війни з суспільством. Дослівно воно означає «страх перед людиною» і вже у цій версії є абсурдним, бо кому можна закинути, що має «страх перед людиною»? Натомість у практичному використанні гомопропаганди кожне окреме критичне висловлювання на тему гомосексуалізму (також і якийсь жест або вираз обличчя, який їм не сподобається) одразу, автоматично означають, що ця людина — «гомофоб», тобто страждає на психічно-духовний розлад, який полягає у страхові перед гомосексуалістами і водночас у ненависті до них. І за одне таке речення вона може бути вигнана з роботи, доведена до фінансового краху, вкинута у в’язницю (як це діється вже по деяких місцях на Заході).
Оскільки ж людей, окреслюваних як гомофоби, майже немає, то це поняття вживається фактично завжди як образа, приниження окремих осіб. Той, хто взагалі використовує це слово, діє аналогічно до більшовиків, які говорили про «запльованих карликів реакції» (Виключно польська реальність: слова з пропагандистського плакату щодо солдатів Армії Крайової. — Прим. пер.), або нацисти, яка говорили про «тих паршивих смердючих жидів». Тобто той, хто оперує терміном «гомофоб», сам найвищою мірою використовує мову ненависті, виказує несамовиту погорду до окремих людей та цілих суспільних груп. Це слово подібне до смертної кари, яка має повністю знищити опонента. А такі поняття застосовувані у нас до більш ніж 90% суспільства, до християн, до всієї Церкви. Тобто, на думку гомофанатиків, хворими від ненависті є Папа Франциск і блаж. Йоан Павло ІІ, блаж. о. Попєлушко, блаж. Мати Тереза з Калькутти…
А що найгірше, за їхньою логікою, гомофобом мусить бути сам Бог, який допустив написання в Біблії стількох критичних слів — причому виключно критичних — про гомосексуалізм, виразів, які, між іншим, погрожують утратою за це вічного життя. Надодачу вони, певно, страждають від неймовірної, демонічної пихи, якщо взагалі не дозволяють себе критикувати, так немовби вони були над-людськими, божественними істотами. Тоді як тільки Бог, оскільки є істотою ідеально досконалою, не підлягає жодній критиці. Натомість кожне створіння, кожна людина всіляко обмежена й тому підпадає під критику, ба потребує її. Це стає особливо очевидним у демократії, до суті якої належить право на слушну критику стосовно будь-кого, але також і обов’язок приймати слушну критику на свою адресу. Тому заперечення будь-якої можливості критики є дією глибоко антидемократичною, замахом на свободу слова, діянням виключно тоталітарним. Гомоідеологи тільки балакають про толерантність, а самі, щойно їм вдається домогтися якоїсь влади, не ставлять і в гріш ту толерантність, борються з тими, хто їх критикує, переслідують їх, аж до повного знищення.
То саме гендер- і гомоідеологи такою поведінкою доводять, що вони самі, швидше за все, страждають на серйозні розлади, якщо аж так сильно ненавидять інших, гордують ними, так їх принижують і найохочіше позамикали б усіх по тюрмах. Можна сказати, що то радше вони страждають від різних страхів та ненависті: наприклад, від гетерофобії, гінекофобії (боязні жінок), правдофобії, христофобії (що очевидно), а над усе — від Богофобії. Як видно, поняття можна множити легко. Тому саме використання понять «гомофобія, гомофоб» за своїм принципом є переступом, злочином, і має бути переслідуване законом. Власне кажучи, саме ті, кого обзивають «гомофобами», мають право подавати до суду, а якщо цього не роблять, то зокрема через те, що вони — набагато кращі люди, ніж ті, які їх так принижують.
— Якої реакції Ви б чекали з боку людей віруючих?
Треба насамперед усвідомлювати, що ми маємо справу зі злочинною діяльністю, з безсовісним замахом на гідність людини, на свободу слова, на права більше ніж 90% нашого суспільства. Це замах на Конституцію і весь юридичний порядок Польщі. Райдужне лобі прагне нав’язати цілому світові свої ідеології та сексуальні манії, ще глибше, ніж це чинили більшовики з Москви. Навіть вони не зважилися на настільки послідовну й деструктивну атаку на сім’ю та дітей. (Вони це пробували, одразу після революції, але, бачачи наслідки, відступили.) Треба рішуче протиставлятися тим, хто хоче викликати нову революцію та війну, які реалізують нео-більшовицькі ідеології.
До наших найбільших проблем належить сьогоднішня демографічна катастрофа, вимирання Європи, яке стало наслідком, зокрема, пропагованої цими силами сексуальної революції. Вона робить з людей сексуальних маніяків, неспроможних закласти родину і мати дітей. Оскільки дітей стало надто мало, за 20-30 років почнуть падати європейські пенсійні системи, не буде кому утримувати величезну кількість старих людей. Те, чого ми зараз найбільше потребуємо, то не gender mainstreaming, а family mainstreaming, не самовбивча політика підтримування всіляких можливих сексуальних особливостей, а відкритої на майбутнє прородинної політики.
Ідеться, отже, про велику мобілізацію всього суспільства, про викриття цієї загрози, смертельної для нашої цивілізації, у медіа, про організацію маніфестацій та писання протестів. Не шкодувати на це часу, зусиль і коштів.
Парадоксальним чином, цей замах на державу може мати добрі наслідки. Він може довести до свідомості цілого суспільства, з яким цинічним, негідним та грізним ворогом ми маємо справу, і як сильно він зневажає людську гідність, розум і закон. Тепер уже всі можуть побачити, як сильно деякі політики партії та медіа стали знаряддями гендер-безумства. Тому потрібно закалитися, набути імунітету щодо цієї хвороби, як ми мали імунітет щодо соціалістичної пропаганди. Треба наперед знати, що коли такі політики та медіа говорять про інтереси райдужного лобі, то це настільки само правдиве, як тексти московської «Правди» чи нашої «Трибуни люду» на тему комунізму. Трагічний досвід, чим є більшовизм і нацизм, зробило полякам добряче щеплення проти лівацької пропаганди. З цього також виростає велика мудрість нашого суспільства, його непіддатливість на ідеології.
Потрібно брати участь в акціях громадського протесту, заохочувати своїх знайомих, розсилати інформацію всім, чиї електронні адреси ми маємо. Є такі хвилини, коли не можна залишатися бездіяльним. Коли на спільному кораблі, яким ми всі пливемо, окрема група пасажирів влаштовує оргію і хоче, розгулявшись, його потопити, то нам нічим не допоможе позамикатися по своїх каютах і пильнувати свої клумки…
***
Отець Даріуш Око, священик Краківської архидієцезії. Висвячений 1985 року. Захистив докторат з філософії 1991 року в Папському Григоріанському університеті. Співпрацівник Папської теологічної академії в Кракові (сьогодні — Університет Йоана Павла ІІ) від 1992 року. Там же захистив 1996 року докторську працю з теології, від 2011 року є професором (doktor habilitowany) цього університету.
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
