Євхаристія

Євхаристія – таїнство, в якому християни отримують можливість реального сопричастя з Богом шляхом участі в безкровної Жертви Господа Христа, яку вони звершують згідно Його заповіді. Споживаючи під виглядом хліба і вина справжнє Тіло і істинну Кров Христа, в яких Він невидимо, але реально присутній у всій повноті Свого Божества і Людської природи, віруючі долучаються до Нього, зміцнюючи свій союз з Ним. Таким чином, Євхаристія є завершальним етапом християнського втаємничення, який, тим не менш, триває протягом усього подальшого життя християнина в Церкві – в силу повторюваності Євхаристійної Жертви, яку Господь закликав вірних в Нього здійснювати постійно в пам'ять про Нього. Ті, хто був піднятий до гідності царського священства через Хрещення і глибше уподібнилися Христові через Миропомазання, через Євхаристію стають учасниками в жертві Господній разом зі всією спільнотою (ККЦ 1322). 
Церква наголошує, що Пресвята Євхаристія – це «джерело і вершина всього християнського життя» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 11.), оскільки «усі інші таїнства, як і всі церковні служіння та діла апостольства, пов'язані з Євхаристією і до неї спрямовані. Бо Євхаристія містить у собі весь духовний скарб Церкви, тобто Самого Христа – нашу Пасху» (II Ватиканський Собор, Декр. «Presbyterorum ordinis», 5.). Тому «Євхаристія означає і здійснює спільність життя з Богом і єдність Божого Народу, які роблять Церкву тим, чим вона є. У ній ми знаходимо одночасно вершину діяння, яким Бог освячує світ у Христі, і вершину культу, який люди у Святому Дусі віддають Христові і через Нього – Отцеві» (Конгрегація богослужіння, Інструкція «Eucharisticum mysterium», 6.). Звершуючи Євхаристію, ми вже тепер єднаємося з небесною Літургією тріумфуючої Церкви, що є заповіддю безкінечної радості вічного життя, де Бог буде всім у всьому. Отже, ми повинні вважати Євхаристію:
– подякою і хвалою Отцеві,
– жертовним спомином Христа і Його Тіла;
– присутністю Христа силою Його Слова і Його Духа (ККЦ 1358).Таїнство Євхаристії звершується зазвичай під час  св. Меси (Божественної Літургії), яка складається  з Літургії Слова з читаннями, проповіддю і спільною молитвою і власне Євхаристійної Літургії з принесенням хліба і вина, освячувальною молитвою подяки і Причастям. Літургія Слова та Євхаристійна Літургія становлять разом «один акт богопочитання» (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 56.); справді, трапеза, приготовлена для нас на Євхаристію, є водночас трапезою Слова Божого і трапезою Тіла Христового (Пор. II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 21.).
У центрі відправи Євхаристії є хліб і вино, які завдяки Христовим словам і прикликуванню Святого Духа стають Тілом і Кров'ю Христа. Церква, вірна наказові Христа, продовжує чинити, на Його спомин, аж до дня Його славного приходу те, що Він вчинив напередодні Своїх страстей, під час останньої вечері зі Своїми учнями. Оскільки остання вечеря Господа Ісуса і його учнів була святкуванням Пасхи, витоки християнської Євхаристії знаходяться саме в юдейській Пасхі, в якій актуалізується перехід від смерті єгипетського рабства до свободи Землі Обітованої. Ісус Христос наповнив це новим змістом – тому християнська Євхаристія актуалізує, уприсутнює перемогу Ісуса Христа над смертю. 
Центральний елемент Євхаристійної Літургії – переображення хліба і вина в Тіло і Кров Христа, яке відбувається коли целебранс (священик, що відправляє св. Месу), промовляє слова, сказані Ісусом Христом під час останньої вечері. 
Другим важливим елементом Таїнства Євхаристії є Причастя – прийняття Тіла и Крові Христа, яке може відбуватися як під час Божественної Літургії, так і поза нею. Згідно із заповіданням Христа, перші християни – як духовні, так і миряни – приймали Причастя під двома постатями. Однак з часомв Західній Церкві склалась практика, коли під двома постатями причащаються тільки священики,всі інші учасники євхаристійної відправи – під постаттю хліба. Звичайно, навіть і під однією з двох євхаристійних постатей віряни приймають  Христа в повноті і істинне Таїнство; тому той,хто причащається тільки під однією постаттю, отримує плоди цього Таїнства і жодним чином не втрачає благодать, необхідну для спасіння. Проте після II Ватиканського Собору Католицька Церква прийшла до усвідомлення необхідності відродити давню практику Причастя під двома постатями, оскільки саме таким чином Євхаристія найповніше здійснює своє значення Трапези (не варто забувати, що одна з назв Євхаристії – Трапеза Господня), яка є заповіданням  бенкету Божого Царства , і ясніше виражається Божественна воля, щоб Новий і Вічний Заповіт був затверджений в Крові Господа. Тому в багатьох спільнотах Римо-католицької  Церкви поступово починає впроваджуватись Причастя мирян під двома постатями.
Згідно Кодексу канічного права, служителем, котрий може від імені Христа здійснювати таїнство Евхаристії, є лише священик, рукоположений дійсним чином (кан. 900).
Щоб належно приготуватися до прийняття цього таїнства, вірні повинні дотримуватися посту, приписаного своєю Церквою (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 919.).Св. Причастя не можуть приймати вірні, котрі перебувається в смертельному гріху. Якщо людина свідома, що вчинила смертельний гріх, вона не повинна приступати до Євхаристії, не отримавши попередньо відпущення гріхів у таїнстві Покаяння. Церква заохочує своїх вірних приймати св. Причастя кожного разу, коли вони бувають на св. Месі, і зобов'язує – принаймні один раз в рік (під час Великодніх свят), приготувавшись до цього в таїнстві Покаяння і Примирення. 

«Святе Причастя Тіла і Крові Христа збільшує єдність того, хто причащається, з Христом, відпускає йому легкі гріхи й охороняє від тяжких гріхів. Оскільки зміцнюються узи любові між Христом і тим, хто причащається, прийняття цього таїнства зміцнює єдність Церкви – містичного Тіла Христового»(ККЦ 1416).