У чому полягає лінь?

У чому полягає гріх ліні? Як розпізнати, де добро, а де — гріх лінощів? Чи можливо подолати лінь, і як?

Брат Олександр Могильний OFM Cap розповідає про природу гріха ліні.

Що таке гріх ліні?

Лінь — це один із головних гріхів. Один із семи небезпечних спалахів, які є всередині нас. Знову ж таки, йдеться не про тяжкість провини, а про корінь тих провин, яких людина може зазнавати.

Друга річ — це наш внутрішній світ. І сім головних гріхів говорять нам про внутрішній фронт боротьби. Гріх Адама, наслідки первородного гріха, ослаблюють волю до такого рівня, що людина вже не може впоратися зі своєю природою: зі своїми справами, з покликанням, своєю життєвою дорогою. І саме гріх ліні найкраще це показує. Наша воля ослаблена до такої міри, що людина відчуває внутрішню нехіть, небажання. Ідеться не про «хочеться» чи «не хочеться», а про внутрішню сплячку до того, щоб чинити добро, добрі справи, щоб бути людиною. Це внутрішнє небажання до будь-чого, щоб бути щасливим. У лінощах добре видно, як людина може втратити своє людське обличчя: людина немовби не хоче бути щасливою — причому з власної волі! Йдеться не про те, що вона щось приймає чи не приймає, погоджується чи не погоджується, а про внутрішню настанову, яка каже: я не хочу. Причина в тому, що тут спалахує вогнище небажання, а значить — людська воля ослаблена до такого рівня, що людина просто розчавлена й неспроможна робити жодних рухів.

Як подолати лінь?

Церква каже, що труднощі є, — для того, щоб їх визначити, — але є і ліки: постійно відкривати для себе сенс свого життя; відкривати, для кого я щось роблю. Що принесуть моя праця чи служіння — або неслужіння, занедбання: користь чи кривду? Це буде на славу Божу чи людську? Буде причиною мого розвитку як людини, чи деградації?

Але людина сама для себе не може бути суддею; тому вона має бути в Церкві, читати Слово, шукати тлумачення, слухати, як Церква пояснює. Шукати для себе світла. Шукати «ліків» — таїнств. Шукати у Церкві як у Матері, яка починає нас виховувати, щоб ми були здоровими, повноцінними, щоб виконали волю нашого Отця.

Як знати, де гріх, а де — добро?

Насправді людина знає, що є злом, а що — добром. Якщо вона чогось не робить для інших, бо їй не хочеться, то Бог про них попіклується. Але чи людина в такому разі попіклується про себе? Бо, якщо вона в одному, в другому, в третьому дозволила собі: «А, якось буде, не хочеться», — то прийде духовна депресія, і потім вона буде неспроможною жити.

Не потрібно якогось надзвичайного розпізнання: чи це треба мені, чи іншим. Це речі очевидні. Людина розуміє: якщо вона цього не виконає, то будуть страждання. Хто винен? Гріх. Конкретний гріх конкретної людини. Гріха без людини немає. Коли людина «активувала» гріх, то вона вже згрішила.

Звісно, є речі, які потребують більшого розпізнання, більшого залучення, інколи — більше часу, щоби щось робити. Бо дехто каже: «Ми марнуємо час, бо цього не робимо. Ми могли вже цей проєкт відкрити. Багато людей вже скористалося б ним». Так. Але відкрити щось набагато простіше, ніж зупинити, відмовитися. Бо це означає дати слово, дати надію, — а продовження немає. Тому інколи певні справи потребують довшого часу. Якщо є сумніви, або йдеться про щось дуже важливе, то варто почекати і розпізнати. Може здаватися, що зволікаєш, марнуєш, не робиш добро, а значить — робиш зло. Однак це не так очевидно. Всі добрі справи потребують часу, перевірки. Бо не все можна передбачити, не на все можна вплинути. Варто почекати, дослідити, приготуватися, подивитися, наскільки наш розум, освячений Божою благодаттю, розуміє і об’єктивно оцінює, чи все перевірено, чи все зроблено, — і тільки тоді починати якусь справу.

Повністю відео розмови з братом Олександром Могильним дивіться тут.