Святий Престол заперечує інформацію, нібито Папа Франциск у перший тиждень госпіталізації приймав у лікарні кардинала Джанфранко Ґірланду, свого довіреного канонічного юриста.
Про гострі питання щодо майбутнього конклаву, які потребують фахових роз’яснень, у колонці для Monday Vatican пише ватиканіст Андреа Ґальярдуччі.
Ця новина поширилася швидко і викликала багато хвилювань. Побоювання були пов’язані з чутками, нібито Папа Франциск хоче змінити правила проведення конклаву — це вже певний час циркулює у ватиканських колах. Припускали також, що Папа хотів уточнити умови своєї можливої відставки або визначити спосіб її оголошення.
Сьогодні — як і завжди у періоди браку інформації — поширюється багато теорій змови, які мають мало спільного з реальністю. Видається малоймовірним, наприклад, що Папа змінить правила конклаву сьогодні, фактично «протелеграфувавши» про своє бажання особисто контролювати вибори свого наступника. Це було би рішення, з яким би мало хто погодився, і воно майже напевно створило би об’єднаний фронт проти Папи Франциска.
Також малоймовірно, що на цьому етапі Папа Франциск захоче зректися папства.
Часто говорилося про готові апартаменти для Папи у Латеранській базиліці. Минулого тижня також казали, що Папа хотів би повернутися у Санта-Марія-Маджоре, де йому мали би підготувати квартиру і де — за його власним вибором — його поховають. Та, незалежно від намірів Папи, його клінічний стан не залишає можливостей для переведення кудись поза межі Ватикану. Щонайбільше він повернеться туди — і, можливо, навіть до Апостольського палацу, де вже є все необхідне для догляду за хворим Папою.
Якщо так станеться, це буде найбільший парадокс понтифікату: Папа, який відмовився жити в палаці, змушений буде там оселитися через свій стан здоров’я. На це натякають, але на цей час це також малоймовірно.
Ми не знаємо, чи їздив кардинал Ґірланда до Папи в якийсь інший день, крім того, який заперечують у Ватикані. Та ми знаємо, що Ґірланда був провідним консультантом Франциска щодо останніх правових реформ, починаючи з «Praedicate Evangelium».
Ось два питання, які стосуються саме майбутнього конклаву і які потребують уточнення.
Перше питання стосується участі або неучасті у майбутньому конклаві кардинала Анджело Беччу. Друге — включення або невключення у конклав кожного кардинала-виборця.
Справа Беччу, у 2023 році засудженого за фінансові злочини, досить гучна. Від пресслужби Святого Престолу ми знаємо, що кардинал Беччу склав усі свої обов’язки та відмовився від усіх кардинальських прерогатив, але зберіг свій червоний капелюх. Він не брав участі у зборах Дикастеріїв, до яких належав як кардинал, а також втратив усі свої обов’язки в Курії. Але Папа Франциск запрошував його брати участь у відправах і консисторіях, і Беччу завжди одягався як кардинал і сидів серед кардиналів на цих заходах.
Таким чином, випадок із Беччу не тотожний випадкові з кардиналом Луї Біло, який у 1927 році зрікся кардинальського сану через протистояння з Пієм XI, — єдиним кардиналом ХХ століття, який зробив це, більше не брав участі в кардинальських зустрічах і помер як простий єзуїт.
Беччу відмовився від своїх прерогатив на прохання Папи, а потім — знов-таки на прохання Папи — відновив участь у відправах і консисторіях. Він не брав участі хіба що у минулорічній Месі Великого Четверга — невдовзі після того, як йому винесли обвинувальний вирок. Але пояснив свої причини в листі, надісланому до кардинала Джованні Баттісти Ре, декана Колегії кардиналів.
Тим не менш, незрозуміло, чи може Беччу брати участь у конклаві.
Це рішення, яке кардинали мають ухвалити більшістю голосів на одній з перших генеральних конгрегацій. Ризик полягає в тому, що недопущення Беччу до Сікстинської капели може дати йому підстави для апеляції і навіть поставлення під сумнів будь-яких виборів, від участі в яких його усунули.
Все крутиться навколо тлумачення дій Папи після відставки кардинала. Артикул 36 «Universi Dominici Gregis», Апостольської конституції Йоана Павла ІІ, що визначає правила конклаву, підкреслює, що «кардинали, канонічно усунуті з престолу або які, за згодою Римського Понтифіка, відмовилися від кардинальського сану», не мають права голосу на конклаві.
Той-таки артикул 36 визначає, що «протягом періоду sede vacante Колегія кардиналів не може повторно приймати [до свого числа] або реабілітувати цих осіб».
Таким чином, дебати стосуватимуться того, чи допустив Папа Франциск своїми жестами кардинала Беччу до кардинальської гідності повторно, хай навіть і не формально. Справді, кардинали не можуть прийняти і реабілітувати кардинала, поки Святий Престол вакантний. Але вони можуть подивитися на дії Папи. Якби Папа Франциск прояснив тлумачення правила, це було би дуже корисно.
Друге питання, яке потребує роз’яснення, стосується загальної кількості виборців, що братимуть участь у конклаві. Павло VI встановив максимальну кількість кардиналів-виборців у 120. Папа Франциск перевищив ліміт — як і Йоан Павло ІІ до нього, — і на сьогодні в Колегії є 138 кардиналів-виборців плюс кардинал Беччу.
Чи всі ці кардинали-виборці увійдуть до Сікстинської капели? З одного боку, скидається на те, що так, — адже Папа сам створив виняток із правила, відступивши від числа 120. Однак, незалежно від кількості створених кардиналів, правило Павла VI залишається в силі, а воно говорить лише про 120 кардиналів-виборців.
Обмежувальне тлумачення цього правила приведе до Сікстинської капели лише 120 кардиналів — тобто всіх, крім останніх 18-ти, введених у сан Папою Франциском. Це відповідає артикулу 33 «Universi Dominici Gregis», який встановлює, що «кількість кардиналів-виборців не повинна перевищувати 120».
Це правда, що в артикулі 36 тієї самої Апостольської конституції стверджується, що «кардинал Священної Римської Церкви, який був публічно введений у сан на Консисторії, самим цим фактом має право обирати понтифіка, згідно з артикулом 33 цієї самої Конституції, навіть якщо йому ще не було вручено ні капелюха, ні персня, ні присяги».
Тут також було би корисно прояснити тлумачення.
Бенедикт XVI, оголосивши про відставку, вніс деякі зміни в «Universi Dominici Gregis», скориставшись правом motu proprio, щоби прискорити імплементацію. Після його відставки багато кардиналів наполягали на якнайшвидшому проведенні конклаву.
Папа Франциск, який використовував інструмент motu proprio більше за будь-якого іншого Папу в новітній історії, міг би зробити те саме, щоби прояснити норми конклаву і припинити спекуляції. Зрештою, поточна ситуація є результатом незавершених реформ Папи Франциска.
Кожна реформа і рішення Папи потребували подальших роз’яснень і регламентацій. Заклик Папи скоротити Курію ускладнив закон саме тому, що він не розглядав самого закону. Сьогодні потрібно вирішити багато що. Не тільки правила конклаву. Однак наступний конклав міг би стати переходом до чогось більш структурованого, більш точного, менш розпливчастого.
Чогось більшого, ніж «Церква — польовий шпиталь».
фінансово.
Щиро дякуємо!
