В Євангелії від Йоана говориться про те, як сприймав Ісус цей урочистий момент, він цікавіший, ніж опис конкретних дій, хоча і вони є не менш важливими.
Вечеря розпочалася обрядом єврейського свята, що відбувалося раз на рік. Кожна дія була пам’ятною і мала своє значення. Хліб і вино, перші плоди землі, вони самі по собі мають яскраву символіку, оскільки за їх допомогою ми виражаємо вдячність Творцеві. Однак на Пасхальній Вечері вони мали інше значення. Прісний хліб без дріжджів символізував вихід і визволення єврейського народу з єгипетської неволі, нагадував євреям манну в пустині і перший збір урожаю, завдяки якому вони могли замісити перший хліб, дійшовши до обіцяної землі. Чаша благословення означала радість від приналежності до вибраного народу, з якого повинен був прийти Месія, – це був тост для Яхве. Вино є символом надії, що здійсниться обітниця визволення.
Пасхальний агнець був знаком і пам’яткою про те, що сам Бог наказав Мойсеєві звершувати цей обряд, щоб врятувати вибраний народ. Євреї ніколи не забували перехід Господній в ту страшну ніч, коли їхній народ був визволений від тиранії фараона і вижив завдяки визволенню Яхве.
Тому єврейський обряд був дуже точним у дотриманні столітніх традицій, і про них жоден справжній єврей не міг забути. Вже сама приналежність до вибраного народу була гордістю цих людей.
Уявімо собі, як Ісус провів той вечір зі своїми учнями. Як вже говорилося, для апостолів це була чергова Пасха, яку вони хотіли провести з Учителем. А для Ісуса це була єдина Пасха, оскільки саме під час цієї вечері Він мав виявити, що весь цей стародавній обряд, навіть будучи таким величним, є нічим іншим, як поясненням дійсності, про яку ніхто аж до цієї хвилини не міг здогадатися. Кожна з цих ознак, будучи настільки величною, виникла для того, щоб пояснити, що Ісус хотів сказати і зробити на останній Вечері. Причина Пасхи була в руках Ісуса, тобто Він сам був цією причиною.
Таким чином, єврейська вечеря була закінчена назавжди.
Ісус несподівано додав кілька слів, що супроводжувалися звичайними діями – для їхньої чіткості і для їхніх намірів, що назавжди покрили давні традиції закону Мойсея.
Євангеліє про це розповідає так:
«І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму; кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві. Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою. Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже. І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене. Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, яка за вас проливається» (Лк 22, 14-20).
У цей момент Ісус надає остаточного сенсу історії Бога з людиною, як про це сказано в Біблії.
Якби в цей час там були присутні найбільш достойні особистості, про яких йдеться на сторінках Святого Письма, то всі вони без винятку зрозуміли б це запрошення і те, що жили для того, щоб Ісус міг промовити ці слова, тримаючи в руках хліб та вино і даючи його своїм учням. Ця остання Вечеря з апостолами є ключем до пояснення історії любові Бога.
Це і є Євхаристія – таємниця життя від створення до наших днів, і спочатку аж до кінця віків, коли Бог збере всіх. Євхаристія – це Ісус, що є доповненням даної історії у вигляді хліба. Створення є ніби однією великою Пасхою: «Кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві» (Лк 22, 16).
Історичні факти, спогади, пророцтва – все скероване в напрямку цих слів, що мають велике значення, бо пояснюють, як хліб перемінився в Тіло Ісуса, видане за нас, і кров, що за нас була пролита. Ісус доручив своїм учням повторювати дані жести і слова на згадку про Нього, аж доки він не повернеться.
Між цими словами і Його приходом перебуваємо ми, тому розповідь про це знаходиться в цій книзі і робить нас співучасниками Його діянь. Ми є свідками та дійовими особами, коли були ними апостоли. Отже, ця вечеря незакінчена – ми в ній беремо участь з повною вірою. Леонардо да Вінчі мав би зобразити все людство, зібране на спогляданні навколо цього столу і розширити вікна горниці, щоб решта створінь могла її побачити. В такому значенні знаменита картина «Таємна Вечеря» була б більш символічною, ніж є насправді.
Уривок з книги «Євхаристія – безкінечне свято» АВТОР, Католицький Медіа-Центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
