Дорогі Брати в священстві та усі вірні Браття і Сестри!
В ім’я Боже та під опікою Пресвятої Богородиці Діви Марії ми привітали довгоочікуваний 2012 рік, в котрому Львівська архідієцезія латинського обряду радіє з 600-ліття тривання своєї столиці у Львові. Розпочнемо Ювілейний Рік урочистою Святою Месою в архідієцезіяльній базиліці о 10.00 год. 1 лютого, а також урочисто його закінчимо в урочистість Пресвятої Родини 30 грудня ц.р. Намагатимемося прожити цей час в дусі вдячності Господу Богу за всі благодаті, якими обдарував нас й наших предків через служіння львівської Церкви.
1. Значення Ювілею
Метою кожного Ювілею є ще раз і ще глибше навернутися до Бога, котрий являється джерелом та подателем всякого добра. За часів Старого Завіту що 50 років святкували Ювілейний Рік. Був це час визволення всіх мешканців краю від всілякої неволі та повернення спадкових дібр до первісного власника, був це також час відшкодування завданих іншим кривд. Був він пов’язаний теж і з подякою Богові за усе отримане з Його руки добро.
2. Згадування Господнього діяння
Прагнемо прожити наш Ювілей в дусі навернення наших сердець до Бога і відшкодування того що, ми є в змозі направити. Маємо свідомість, що Ювілей це і прослава Бога. Славимо Бога завжди, коли розповідаємо про вчинені Ним для нас великі речі. Тож нехай сягання до історичних джерел та розважання отриманих від Всевишнього благодатей також буде нашою Йому дякою.
Пробігаючи в думках 600 років з миті встановлення столиці нашої Архідієцезії у Львові аж по сьогодні віднаходимо безліч приводів до вдячності Господу Богу за дар віри та свідоцтва. Життя Церкви, якої садиба з волі Апостольського Престолу в 1412 році була перенесена з Галича до Львова, з того часу щедро розвивалося завдяки залишеному після себе доброму імені, свідоцтві та великій праці блаженного Якова Стрепи з роду Стжемє , котрий з 1391 по 1409 роки був пастирем нашої Архідієцезії.
Варто нам пригадати хоч би деякі історичні реалії, що спонукають нас до пишання та вдячності Богу за те, що знаходилися посеред нас святі й процвітали незлічимі діла плідні в діяння Господньої благодаті.
Свідоцтвом розвинутого духовного життя являються численні і чудові храми у Львові й цілій Архідієцезії. Від самого початку поставали тут один за одним монастирі, в котрих здіймалася до небес Божа слава, а потребуючі в них знаходили підтримку. Наше місто звали urbs monachorum, тобто монашим містом. Діяльність Богу посвячених осіб справила, що Львів став осередком духовного і інтелектуального життя, котре віддавало своїм сяйвом на сотні кілометрів і стало звісним у Європі. Було тут багато орденів. Серед найбільш знаних слід перелічити: францисканці, конвентуальні францисканці, бернардини, домініканці, єзуїти, піяри, кармеліти, місіонери, августіяни, альбертинці, редемптористи, воскресінці. З жіночих згромаджень – бенедиктинки, клариски, кармелітки, сакраментки, домініканки, бригідки, шаритки. З новопосталих, що особливо вписалися в життя Архідієцезії є сестри св. Йосипа, феліціанки, францисканки Родини Марії, сестри слугині Пресвятого Серця Ісусового.
Слід тут згадати про дієцезіяльне духовенство, котре променіло побожністю та високим рівнем культури. В нашу духовну спадщину вписалося також незлічимі постаті мирян, котрі в своєму житті керуючись Євангелієм будували Боже Царство посеред нас.
Мирне співіснування трьох католицьких обрядів принесло місту назву urbs catholicissima, тобто в найвищій мірі католицьке. Львів стався взірцем, як можна спільно жити людям маючи різні віросповідання та обрядовість.
Пам’ятаймо і про те, що історія нашої Церкви була оздоблена розквітом побожності до Пресвятої Діви Марії. Доказом цього є санктуарії присвяченї на Її честь, на чолі з кафедральним храмом, у котрому до сьогодні славимо Милосердну Матір Божу, Пречудову Зірку Міста Львова.
Неможливо не зазначити, що XІX і перша половина XX віку були назначені харизматичною діяльністю святих львівської Архідієцезії. Між ними особливе місце займає священик Зиґмунт Ґораздовський – який з посвятою виконував діла милосердя, служачи убогим та в тій же цілі заснував Згромадження Сестер Святого Йосипа Обручника Пресвятої Діви Марії; архієпископ Йосип Більчевський, котрий особливий натиск клав на виховання молодого покоління, а також будував багато храмів; сестра Марта Вєцка, апостолка єдності, котра віддала своє життя за ближнього. Поруч них не забуваймо й про отця Серафина Кашубу, єпископа Яна Цєнького, єпископа Рафаїла Керницького, священика Генрика Мосінґа, а також багатьох священиків, Богу посвячених осіб і мирян, що стояли на сторожі католицької віри у важких часах тоталітаризму й комунізму.
3. З довірою в Божу поміч звертаємося у майбутнє
Славимо Бога і Його доброту не лише тоді, коли згадуємо Господні діла. Хвалимо Його теж і тоді, коли визнаємо наші гріхи і знову до Нього навертаємося. Через дозвіл Святішого Отця Бенедикта XІV протягом тривання цілого Ювілейного Року можемо отримувати спеціальні благодаті. Виражає це декрет Апостольської Пенітенціарії, котрий надає привілей отримання прощення кар та провин за гріхи вірним, що беруть участь в урочистостях Ювілею, котрі чи то приватно, чи групово навідують санктуарії нашої архідієцезії під час тривання Ювілейного Року. Цілковитий відпуст можливим буде отримати після виконання звичайних умов, до котрих належать: Таїнство Сповіді, Святе Причастя і молитва в наміреннях Святішого Отця та відсутність прив’язаності до будь-якого, навіть легкого гріха. Особи старші, хворі й усі, котрі з певних логічних причин не можуть виходити з домів матимуть теж можливість отримати цілковите прощення кар та провин за гріхи, коли духовно єднатимуться в святкуванні Ювілею та жертвуватимуть Господу через посередництво Марії свої труди і терпіння, маючи намір відпокутувати власні провини і при нагоді виконають звичайні умови цілковитого відпусту. Щоб дати можливість вірним навідувати санктуарії Архідієцезії та черпати зі скарбів Господніх ласк, протягом Ювілейного Року в сповідальницях чекатимуть на нас священики, створюючи можливість приступити до Таїнства Покути та Поєднання.
Якщо ж виславляємо Бога пригадуючи благодаті, яких досвідчили з Божого милосердя наші батьки, то можемо бути певні, що й нам також Господь не відмовить того, чого потребуємо і з довірою просимо.
4. Ціль Ювілею
Ювілей скеровує наші думки в сторону Бога, його ціллю є зміцнення наших з Ним відносин. Пригадуючи нам про необхідність навернення повинен очистити, зміцнити і поглибити нашу самопожертву Богові. Реальність навернення криє в соді вибір нового напрямку життя, повернення цілої особистості в сторону Того, котрий нас покликав – Бога! Щоб бути в стані прийняти заклик до навернення передусім необхідно звернути свій погляд і занурити його в Тому, котрий кличе до внутрішньої переміни. Чудовою нагодою до цього є ювілейні урочистості і з цієї ж нагоди ширше відчинені двері до скарбниці Божих благодатей. Тому прагну всіх сердечно заохотити до участі в святкуванні Ювілейного Року. Особливо запрошу ю Вас на Інаугурацію Ювілею, котра відбудеться 1 лютого 2012 року в Львівській архікатедрі. Нехай наша чисельна присутність в цей день в серці Архідієцезії і Митрополії на Євхаристії буде виразом нашої віри та вдячності за кожне досвідчене від Нього добро.
Заохочую також усіх вірних Архідієцезії та наших гостей до частих відвідин санктуаріїв, визначених в кожному деканаті, в котрих в Ювілейному Році можна отримати цілковитий відпуст, завдяки щедрому обдаруванню нас Апостольським Престолом.
Нехай благословення Наступника Святого Петра, Святішого Отця Бенедикта XVI, товаришує нам на протязі цілого Ювілейного Року і причиняється до поглиблення нашої радості з перебування в Христовій Церкві та відповідальності за Неї.
Львів, Урочистість Пресвятої Богородиці Діви, 1 січня 2012 року
Архієпископ Мечислав Мокшицький
Львівський Митрополит
фінансово.
Щиро дякуємо!
