Принцеси не чекають, а діють
Вісім років тому я отримала від мого приятеля вервичку Розарію зі словами: «На цій вервиці я вимолив свою дружину. Коли вийдеш заміж, передай її далі». Кілька днів тому я віддала свою улюблену вервичку подрузі. Трохи у мене затрималася, але... варто було чекати! Коли згадую, що було вісім років тому, — пригадую, що мала велику жагу любові. Я хотіла не так когось полюбити, як щоби хтось полюбив мене і заповнив усі мої недоліки. І щоби це сталося негайно, тому що мене лякала самотність! Я не хотіла і не вміла бути сама. Тоді я ще не знала, що...