Чи, випадково, ми самі не виставляємо себе в ролі музейних експонатів?
Кардинал Тарчізіо Бертоне, заохочуючи молодь до участі у політиці вказав, що католики, домагаючись етичних дій в політиці, абсолютно не виступають проти держави. На його думку, хоча Церква не дає єдиної універсальної відповіді на виклики світу, все ж пропонує критерії, які б допомогли ту відповідь знаходити і братися до конкретних дій у різних сферах життя. Я з ним повністю згоден, але не думаю, щоб подібні погляди на участь католиків у суспільному житті мали наші противники. Для них ми назавжди залишимося безмізкими, яких на короткому повідку тримають церковні ієрархи.
Основна причина, чому я вважаю, що людське життя починається від зачаття це…біологія
Ставлення певних середовищ до людей, які прагнуть своє та суспільне життя формувати згідно з принципами Євангелії, можна підсумувати так: «Вам, католикам, можна думати все, що хочеться, але, принаймні, мусите оцінити, наскільки ми для вас ласкаві, що взагалі дозволяємо визнавати такі застарілі погляди». Так, наче ми динозаври, які не вписуються в картину сучасності. Тим часом буває з точністю до навпаки. Мої погляди на справу абортів чи запліднення in vitro, про які останнім часом так багато дискутується, лише посередньо походять з віри в Христа. Основна причина, чому я вважаю, що людське життя починається від зачаття це…біологія. Бо це біологи вказують на момент з’єднання батьківських клітин, як на момент виникнення нового життя. Віра, натомість, говорить мені лише те, що кожне життя слід шанувати. Але з цим, видно, прихильники нічим не зв’язаного вибору, не дуже погоджуються. Шкода, що інколи також самі католики в дебатах про життя ненароджених використовують аргумент свободи віросповідання. Адже в цьому випадку йдеться про правду, яка є наслідком наукового пізнання, а не про конфесійно обумовлене переконання.
Комплекс меншовартості призводить до того, що християни-політики в момент конкретних політичних рішень соромляться своїх поглядів і щебечуть про потребу компромісу
Цей комплекс меншовартості, переконання, що бути католиком – означає притримуватися якихось ненаукових забобонів, призводить до того, що хоча багато політиків офіційно визнає свою віру в Христа, однак, в момент конкретних політичних рішень, вони соромляться своїх поглядів і щебечуть про потребу компромісу. Навіть, коли ще не встигли представити власної точки зору. Якщо так робитимемо, ми самі себе зіпхнемо до ролі фольклористичної цікавинки. А одного дня опинимося в музеї.
Я мрію про політиків, які б в публічних дебатах послідовно притримувалися принципів, які виростають з їхньої віри. Можливо, дійсно молоді, пробивні, не спотворені звичкою постійно йти на компроміси, вони змогли б щось змінити. Поки що кращу роботу виконують спортсмени. Короткі реколекції про молитву, які після здобуття срібної медалі виголосив по телебаченню Адам Малиш, певно не одному віруючому додали більше потіхи, ніж різні вчені реферати про присутність віруючих в публічному просторі. Але для цього слід бути собою і інколи керуватися серцем, а не лише виборчими обрахунками.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
фінансово.
Щиро дякуємо!
