…Стоячи на літургії, я почув стук, що повторювався з деякою періодичністю. Озирнувся. Дівчинка років двох з половиною гралася з металевою пудреницею і губною помадою. Втримати у ручках ці два цікаві предмети їй було нелегко. Періодично пудрениця випадала в неї з рук.
Коли це відбувалося, мати нахилялась, немовби звершуючи поясний поклін, підносила пудреницю і знову давала дитині. За хвилину все повторювалося.
Дівчинка перехопила мій погляд. Схопилася за ногу матері, сховалася за неї, потім визирнула, обдарувавши мене кокетливою посмішкою…
Те, що дворічні дівчатка кокетливі, – знають всі, хто виховував дітей. Але ось що дивно! Мати стояла в хустинці по брови. Жодного сліду косметики на обличчі – все як належить. Спідниця до п’ят. Строга кофточка защепнута попід горло. А дворічна дівчинка строгої жінки була в коротенькому платтячку. В її вушках виблискували золоті сережки. І її дитячі губки були нафарбовані! Досить акуратно, тобто зрозуміло, що дитина не сама накладала макіяж…
Хто бачив фільм Вуді Аллена «Анні Холл», той може пам’ятати сцену в класі. Учні початкової школи один по одному підводяться з-за парт і кажуть, чим вони зайняті тепер, коли виросли. «В мене текстильна фабрика». «Я маю ігорний бізнес». «У мене троє дітей». «Я був залежний від героїну, тепер я залежний від метадону». Сам Вуді присутній як рудий хлопчик – і як дорослий чоловік.
У той час, каже дорослий Ален, я вперше відкрив для себе жінку. Рудий хлопчик несподівано цілує свою сусідку за партою. Дівчинка розпливається у щасливій посмішці, яка переходить у гримасу плачу. Він поцілував мене! – кричить вона. У твоєму віці, – суворо каже вчителька, – у тебе в голові мають бути знання, а не дівчата!
Тут дівчинка тупає ніжкою і каже голосом дорослої жінки: навіть Фройд писав про латентний період розвитку лібідо!
(Латентний, прихований період розвитку сексуального потягу, за Фройдом, продовжується від шести років до початку статевого дозрівання. Енергія лібідо скерована в цей час на пізнання довколишнього світу.)
…Коротше, я хочу поговорити про феномен сексуалізації дитинства. Сучасне строге суспільство, яке наполягає на хімічній або хірургічній стерилізації педофілів, у той же самий час робить усе для того, щоби підкреслити сексуальність дитини, зробити її (його) сексуально привабливою!
Я не вважаю дитину «янголом», позбавленим сексуальності. Я погоджуюся з тим, що лібідо не народжується з нічого разом з активізацією статевих гормонів. Я визнаю фройдівську класифікацію фаз розвитку лібідо і зв’язок поміж цими фазами та певними рисами характеру дорослої людини. Я знаю, що сексуальність дитини може проявитися у ранньому віці…
Але головне, що хочу сказати, – що наша культура стимулює сексуальність дитини. Це проявляється в одязі, у схваленні сексуального інтересу і претензій дитини, у конкурсах на кшталт «Зірочки», де маленькі діти рухаються по сцені, як дорослі виконавці, і одягнені так само «скромно». Уже не кажу про конкурси штибу «маленька міс» або «маленький містер». Або як у дитсадках хлопчиків навчають зізнаватися дівчаткам у коханні на день святого Валентина.
Я не моралізую. Я – лікар, практикуючий психіатр. Якщо хтось вважає, що усе це – «достойно і праведно», то він може дотримуватися цієї думки. Але нехай тоді він буде готовий прийняти наслідки такого ставлення до дитинства і до дітей. Наслідки і для них, і для себе.
фінансово.
Щиро дякуємо!
