«Християнство – це досвід Святого Духа в нас»

Дорогою до Туркменістану єпископ Радослав Змітрович розповів про Йоана Павла ІІ, віру і проблеми українського суспільства і молоді.

Будучи місіонером у Туркменістані, Ви брали участь в аудієнції з Йоаном Павлом ІІ у Римі. Розкажіть про свої враженні від цієї зустрічі.

Я багато разів брав участь у зустрічах з Папою, на Службах Божих, Всесвітніх Днях Молоді, але ніколи не зустрічався з ним особисто. Ми їхали з Туркменістану з усіма членами нашої парафіяльної спільноти на Всесвітній День молоді в Рим, а також мали змогу відвідати аудієнцію з Папою. Це було велике пережиття не тільки для мене, але й для усіх учасників нашої групи, для яких все тоді було вперше. Більшість з них на той час не бачили навіть будинку католицької церкви, якщо не рахувати маленького дому, де ми зустрічалися в Ашгабаті. Там працювало два священика: отець Андрій Мадей і я. Інших вони не знали. Тому можете уявити цю зустріч з Папою, це пережиття. Ми слухали повчання Папи Йоана Павла ІІ, як багато інших груп. Потім мали нагоду підійти ближче і зробити фотографію. Я насмілився подарувати Папі шапку туркменських пастухів і сказати одне речення, що це шапка для пастирів, але не розпочув добре, що він відповів. Дуже проста зустріч, не було ніякої розмови… Я бачив, що він був дуже втомлений. Це був 2000 рік, він уже мав 80 років. Але Папа жертовно стояв, позуючи для фото з кожною групою. Було видно, що він віддає себе.

Ви з місіонерського ордену, багато подорожували. Які є проблеми в українських християн-католиків у порівнянні з іншими народами?

Проблема завжди і всюди одна – особисто зустрітися з Воскреслим Христом. З одного боку, повірити у такому християнському значенні віри як здатності пізнати Бога в особистому житті є чимось простим. А з другого боку, наш досвід показує, що це непроста справа. Через первородний гріх ми втратили зв'язок з Богом. Не відчуваємо Його любові. Тому, щоб повернутися до того стану живого зв'язку з Ним, бо Він завжди має зв'язок з нами – любить нас, потрібно прийняти Його любов. Це непросто, вимагає часу. Навіть у часи, коли суспільство було християнським, віра завжди вимагала особистої відповіді живому Богу.

Цікавим є те, що багато людей мають зв'язок з Богом. При тому що більшість людей в Україні не ходять до Церкви. Але коли запитуєш у них: «чи віруєш в Бога», то відповідають: «Так, вірую». Це природний зв'язок з Богом, але ще не християнська віра.  А коли питаєш: «А звідки ти знаєш, що Бог є? Які маєш факти?». І вони наводять приклади. Природна віра у людей сильна. Християнський досвід, що Бог є любов, що Бог любить мене, Бог діє і допомагає. Таким чином, Божа благодать завжди доходить до людей. Страждання і труднощі також спонукають, щоб думати про глибший сенс життя, щоби думати про Бога. Віра – непроста справа. Це зв'язок з Богом. Її можна порівняти з відносинами чоловіка і жінки або хлопця і дівчини. Коли бачиш дівчину, яка подобається тобі, треба підійти, почати розмову, потім є якесь захоплення, потім може бути шлюб, потім спільне життя, але для справжньої любові треба багато часу. Перше захоплення минає і лише потім дозріває до справжньої любові, щоб прийняти людину такою, якою вона дійсно є.

Коли  читаємо Євангеліє про учнів, які йдуть в Емаус, то бачимо, що вони чули різні речі про Христа, слухали Його навчання. До них дійшли факти, що гробниця пуста, що жінки бачили Ісуса Воскреслого. Але це не дало їм віри. Вони здивовані, не можуть цього зрозуміти, тому що вони сподівались чогось іншого. Господь їм пояснює Писання. І лише після того як вони у Святому Писанні знайшли себе, відповідь на своє глибоке прагнення, вони впізнали Христа під час ламання хліба. Я вважаю, що такою є й наша дорога. Доки не розпізнаєш присутності Бога за допомогою Писання у своєму власному житті, то не будеш здатний розпізнати Христа Воскреслого. Це невіддільні речі.

Людям непросто повірити ще з іншої причини: для віри потрібні знаки Божої діяльності. У Церкві мають бути знаки, які кличуть людей до віри. А цим знаком є любов і єдність між людьми. Люди приходять у храм, бо у них є природна релігійність: знання, що є Бог і треба до Нього звертатися. Людина приходить і просить у Бога у своїх намірах, маючи своє уявлення щастя: праця, іспити, здоров’я, благополуччя. І це є добре, але християнство це щось набагато більше. Християнство – це досвід Святого Духа в нас, який переконує, що ми діти Божі і Бог наш батько, якому я можу довіритись повністю, мати з Ним особистий зв'язок і, перш за все, шукати Його волі.

У своїх проповідях Папа Бенедикт XVI пише, що міць Христа Воскреслого приходить до нас через віру і хрещення. Дивлячись на сучасних людей, важко визначити: охрещені вони чи ні. Інколи єдиною різницею є те, що охрещений ходить у храм, а неохрещений – ні. А це означає, що людина не живе своїм хрещенням. Постає питання: як його оживити?  Необхідні три речі: так як для насіння потрібна вода, сонце, земля, так для людини потрібні молитва, Слово Боже і спільнота. І робити все з любові, бо правда про нас є такою, наскільки ми любимо. Дух Святий працює в Церкві. Треба завжди шукати можливостей відкрити своє хрещення.

Сьогодні світ нав’язує свої стандарти. У Верховній Раді України неодноразово намагалися прийняти закон про дискримінацію гомосексуалістів. Як бути в цій ситуації християнам? Що маємо робити?

Гріхом є гомосексуальні відносини, а не факт, що людина має схильність до гомосексуалізму. Потрібно молитися за таких людей, бо для них це хрест, страждання. Часто можна лікуватися, отримати допомогу, а часто це дійсно хрест і треба бути добрим до цих людей. Потрібно мати пошану до людини, бо вона є людиною. Маємо свідчити про любов Бога, не засуджувати нікого, але також захищати сім’ю. Сексуальність є великим даром, щоби ми входили у відносини один з одним. У відносини повні любові, пов’язані з даром життя. Коли переживаємо свою сексуальність егоїстично, тільки для себе, то страждаємо.

В Україну прибули мощі святого Дона Боско, який є Батьком і Вчителем молоді. На закінчення нашого інтерв’ю хотілося б, щоб ви скерували своє слово до молоді.

Дон Боско – великий святий. Завжди мене зворушує, коли в бревіарії на спомин Йоана Боско читаємо його проповідь. Людина великої любові і мудрості. Чудово, що мощі приїхали в Україну і молодь, і батьки, і вихователі матимуть змогу просити у нього про допомогу.

Молоде, Бог любить вас! Молодість дуже гарний час. Молодій людині легше відкритись на зустріч з Господом. Бажаю вам мужності, щоб ви не боялись думати, не боялися жити у правді і завжди шукати правду, щастя і йшли до кінця у своїх пошуках.

Розмовляла Христина Надворна, Католицький Медіа-Центр