«Чому вбили Ісуса?» – пам’ятаю, як 30 років тому це запитав маленький єврейський хлопчик, який заблукав до храму, і його молоді батьки не зуміли відповісти йому. Він підбіг до мене, взяв мене за руки, підвів до великого хреста і спитав: «Чому? Він зробив щось погане?». Я відповів йому: «Ні. Він робив тільки добро». Але я тоді не розумію, чому?, – продовжив він з великим стражданням.
Дійсно, кожна дитина страждає відтоді, як жив Каїн і Авель: звідки гнів, ненависть, сварки, чому існує війна між братами? Дитина поділяє людей на добрих та недобрих: той, хто забирає іграшку – недобрий, і зразу просить від батьків покарати його, або він сам зразу мстить за зло. Відколи пропало «наше» і замість нього прийшло «моє-твоє», відтоді всюди почалася боротьба: всі бажають повернуте своє. Цікаво, що всі почали з відплати… таким чином з обох боків росте почуття помсти за завдані збитки і за несправедливість. Якщо немає примирення, якщо обидві сторони не пробачать один одному, то рано чи пізно вибухне пригнічений гнів і гіркота, і розпочнеться ворожнеча.
Ніколи не буде цьому кінця? Хто зупинить цю безкінечну війну? Коли вже все закінчиться? Адже в цій ситуації ніхто не стане переможцем.
Обидвi сторони програють: втрачають терпіння, мир, щастя, здоров’я, і навіть найдорожче – віру, любов та Бога.
Часто трапляється, що над сташною ворожнечею двох сторін третій таємно радіє, адже можливо навіть отримає від цього вигоду, наприклад, якщо продасть їм зброю…
Небесний Отець, хто створив весь світ, не залишив тих людей, які відвернулися від Нього. Після багатьох пророків, які завжди закликали грішників до покаяння, Він послав свого Сина на Землю, щоб примирити людей один з одним та з Богом.
«Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклад, щоб пішли ми слідами Його. Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! Коли був лихословений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав тому, Хто судить справедливо. Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили, Його ранами ви вздоровилися» (1 Петра, 2, 21-24).
Ми знайдемо мир тільки в тому випадку, якщо реалізуємо в своєму житті мислення, вчинки Ісуса. Ми подолаємо поширення ненависті тільки тоді, якщо зупинимо в собі це розповсюдження, і замість цього нагадаємо собі вчення Ісуса про любов до ворогів. Той мир, за який ми вже молимося протягом багатьох місяців, повинен народитися спочатку в наших серцях. Тоді він зможе розповсюдитися у всьому суспільстві. Можливо це наступить не сьогодні, а тільки в майбутньому. Бо гнів, прихований в серцях, веде до війни, і його не можуть зупинити жодні мирні угоди, або ж зупиняють тільки на короткий час.
Незалежно від наших скарг, які маємо на лідера країни або на політика, не дозволяймо настроюїти себе проти народу іншої країни, проти іншої нації. Тільки слуги злого духа намагаться настроїти один проти одного людей різних націй, які жили в мирі, бажають ворожнечу, війну, і в кінці кінців смерть людей. Часто чуємо: той, хто хоче смерть ворога – або не читав Євангеліє, або читав його, але не слухає Ісуса. Бо Христос чітко каже: «Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить» (від Луки 6, 27-28), «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» (до Римлян 12, 21). Якщо ми хочемо залишитися його вірниками, то в нас не може бути іншої думки.
Зробімо все задля того, щоб наступив мир. Молімося за політиків, щоб слухаючи Боже слово, прийняли мудрі рішення, довірмо себе Богові, який ніколи не залишає нас.
Єпископ Антал Майнек
Мукачево, 19 березня 2014 рік
фінансово.
Щиро дякуємо!
