Хто як проводжає старий рік і зустрічає новий. В Україні раптом тисячі людей, і християн також, радісно вітають одне одного з «роком собаки»… А в Бразилії вдягаються в біле і йдуть на берег океану. Чому?
Завершення старого року в Бразилії сповнене сімейними зустрічами, святкуваннями на пляжах — там зараз не Дід Мороз, а Пані Спека, середина гарячого літа, але щодо феєрверків, то на них щороку тратять дедалі більше грошей, і хочеться сказати, що Україну це теж трохи нагадує…
Також існують різноманітні, пов’язані з цим періодом, забобонні практики, які мають гарантувати у Новому році те, чого бразильці бажають найбільше: любов, мир, гроші, здоров’я. Забобонні мешканці цієї країни вважають, що виконання на самому початку нового року певних обрядів і жестів, споживання вказаних фруктів, подавання і дегустація вибраних страв чи вдягання відповідного одягу гарантує їм усе, чого вони найбільше собі бажають.
Кільканадцять років тому телестанція «Globo» заохочувала мешканців Ріо де Жанейро та численних туристів, аби перед північчю 31 грудня пішли на пляж Копакабана, одягнувшись у біле. З року в рік кількість таких людей стала зростати, і сьогодні використання білого одягу в останній день року стало практикою переважної частини бразильського суспільства.
А звичай вдягатись у біле і йти над океан прибув до найбільшої країни Латинської Америки разом із невільниками Африки, і пов’язаний він із релігіями кандомбле і умбанда. Згідно з цими віруваннями, білий колір означає гармонію, тихість, спокій. Люди цих племен вшановують «Ємая» (наголос на останній склад) — королеву морів, якій у воді океану складають у жертву квіти, парфуми і навіть дорогу біжутерію. Аби вшанувати цю богиню, треба вдягатись у біле. Аби випросити її прихильність, треба сім разів підстрибнути над океанськими хвилями і принести у жертву червоні троянди, що прикликає духовні сили цієї богині на рік, що розпочинається.
Безумовно, звичаї, пов’язані з символічністю переламу календарного року, становлять прояв народних вірувань чи забобонів. Однак коли спостерігаєш серед народу певні жорсткі вимоги щодо точного виконання «потрібного», то навіть випадковий спостерігач запитає себе: чи може християнин практикувати такі звичаї?
У відповідь на це запитання архиєпископ Сан Паулу кардинал Оділо Шерер написав у недавно оприлюдненій статті «Бути християнином»:
«Ми зустрічаємо християн, які живуть так, якби прийняте хрещення нічого не змінило в їхньому житті. Зустрічаємо також таких, хто практикує релігію заледве у зовнішній формі, виконуючи певні обряди, але їхнє життя й поведінка не мають жодного стосунку до Христа і Його Євангелія».
У контексті життя, повного забобонів, кардинал зауважив, що такі практики поневолюють вражаючу кількість католиків, які звертаються до цих звичаїв, інколи навіть до практикування релігійного синкретизму, і, на їхню думку, міць, розв’язування складних справ, незнані енергії чи таємничі сили походять саме з цих вірувань.
Забобони у житті бразильських католиків стають серйозним викликом для тамтешньої Церкви. Її завдання — провадити євангелізацію так, аби вона змінювала поганські звичаї на цінності, які пропонує Христос, бо саме Йому віддано цю країну, сама назва якої від початків звучала як «Земля Святого Хреста».
За матеріалами: Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
