Настоятель храму Воздвиження Всечесного Хреста Анатолій Шпак після 20-річної перерви вдруге приїхав до Чернівців у 2016 році. Тут у 90-х він починав з помічника священика, а нині очолює Чернівецький деканат Римо-Католицької Церкви. В інтерв’ю «Твоє місто. Чернівці» отець Анатолій розповів про туристичну привабливість святинь, індусів-католиків та особисте життя священика.
— Храм Воздвиження Всечесного Хреста був моєю першою парафією. Сюди я приїхав з навчання з Риги, де була єдина католицька семінарія на всьому радянському просторі.
У 1990 році було тільки двоє римо-католицьких священиків на всю Чернівецьку область. Тоді нам доводилось обслуговувати всі буковинські храми; відправляли по п’ять Служб на день. Зараз, коли я вдруге приїхав до Чернівців після того, як служив на Львівщині, то побачив, що багато змінилося. З’явилися нові храми, відновили занедбані святині, працюють 12 священиків.
Загалом в області функціонують 28 римо-католицьких храмів, три з яких у Чернівцях: храм Найсвятішого Серця Ісуса, базиліка Воздвиження Всечесного Хреста і храм Святого Архангела Михаїла у Садгорі. Ще є храм святого Антонія навпроти залізничного вокзалу на вулиці Капеланській. Наразі ним користуються греко-католики.
Чернівці — досить велике місто, і часто людям важко дістатися до найближчої святині. Тому думаємо відкрити у деяких мікрорайонах хоч би невеликі каплиці.
Щодо нашої парафії, то вона налічує близько тисячі вірних. Багатьох пам’ятаю ще з початку 90-х, але зустрічаю й чимало нових обличь.
У Чернівцях мені завжди подобалась толерантність — міжнаціональна і міжконфесійна. Коли я служив в інших містах Західної України, то не всюди була така повага одне до одного. Я наводжу у приклад Чернівці як місто, де знаходять спільну мову.
Про туристичний потенціал святинь
2014 року, коли храм Воздвиження Всечесного Хреста відзначав свій 200-літній ювілей, до Чернівців приїжджав представник Папи Римського і цій святині надали почесний титул Малої базиліки. Це дуже почесно, оскільки всього в Україні є дві базиліки — у Львові та в Чернівцях.
Із храмом Найсвятішого Серця Ісуса я познайомився ще тоді, коли там був радянський архів. Зараз уже багато змінилося, потрохи відновлюємо його, але для цього необхідні чималі кошти. Настоятель, о.Станіслав Смольчевскі усіляко старається повернути святині колишню красу. Уже замінили майже всі вікна, але потрібно ще відремонтувати дах, адже він протікає.
Ці дві церкви, два архітектурні дива мають підвищити інтерес до нашого міста. Я звернувся до міської влади, аби нашу базиліку включили до туристичних маршрутів. Так ще більше туристів почують унікальний орган, що зберігся ще з часу заснування базиліки. Особливою цінністю є і баштовий годинник. Його механізм виготовлений 1906 року, але він досі справно працює.
Римо-Католицька Церква – не тільки польська
Саме поляки в Україні формували римо-католицькі парафії, хоча в Чернівцях до цього процесу долучилися й німці. Сформувалася думка, що це «польська віра», тому що в багатьох храмах відправлялися Служби виключно польською мовою і більшість прихожан були поляками. Проте церква відкрита для всіх людей, і казати, що вона є польською, недоречно.
Церква є Католицькою, що означає «вселенська». До нашого храму регулярно приходять близько сімдесяти індусів, які навчаються в медичному університеті, і деякі люди запитують: «А що, вони теж поляки?» Під час Служби, яку для них відправляють англійською мовою, вони дуже гарно співають.
Про право побачити священика в будь-яку хвилину
На жаль чи на щастя, у мене дуже мало часу для особистого життя. Якби римо-католицькі священики могли мати сім’ю, то на неї зовсім не залишалось би часу. Священиків мало, а потреба в духівниках — велика. Молодь сьогодні не готова зробити цей крок, пожертвувати своє життя Богові, тому мусимо працювати понад силу.
Як проходить день настоятеля храму? Щодня о 8:30 я сідаю в сповідальницю. Людина приходить з каменем на серці, обтяжена гріхами, а в сповідальниці вона знаходить полегшення, пробачення. О 9:00 відбувається Служба Божа, після якої я снідаю. Далі вирішуємо нагальні справи, проводимо зустрічі та готуємось до вечірнього богослужіння. А про неділю я взагалі мовчу: у всіх людей це вихідний, а в нас в цей день найбільше роботи. Чотири Служби Божі, хрещення, вінчання… Але я тільки тішусь з того, адже ми живемо для людей. Люди мають право в будь-яку хвилину зустрітися зі священиком і я не можу їх позбавити цього права.
Іван Сірецьки
Фото: Ярослава Дерев’янко
фінансово.
Щиро дякуємо!
