Цнотливість, стриманість, невинність — чи є різниця?

Запитання: Яка різниця між cтриманістю, цнотливістю і невинністю?

Відповідь: Цнотливість — це чеснота, яка вберігає любов від егоїзму і допомагає їй бути чистою. Якщо до невинності покликані ті, хто не перебуває в шлюбі, то до цнотливості покликані всі люди, які живуть у шлюбі або в безшлюбності. Цнотливість означає цілісність особистості, коли помисли відповідають вчинкам. Цнотливість означає осягнуту цілісність сексуальності в людині й через це внутрішню єдність людини в її тілесному і духовному бутті (ККЦ, 2337).

Церква розуміє цнотливість як чистоту любові. Всі люди покликані до чистої любові, щоб їхні вчинки не були сурогатом справжньої, безкорисливої любові. Виховувати дітей у цнотливості означає виховувати у них здатність любити по-справжньому, не поступаючись схильності вважати іншу людину предметом насолоди. Наша здатність любити часто потрапляє в пастку, яку святий Йоан називає пожадливістю тіла (1Йн 2,16). Цнотливість — це внутрішня свобода, яка дозволяє людині не потрапити в рабство пожадливості тіла. Мається на увазі духовна боротьба: відкидання нечистих помислів, подолання спокус, відмова від дій, які оскверняють людське тіло і вносять безлад у сокровенну сферу людини. Як написано в Катехизмі Католицької Церкви, цнотливість «тісно пов’язана з зусиллям панувати над собою, що є школою людської свободи. Альтернатива зрозуміла: або людина керує своїми пристрастями й отримує спокій, або дозволяє їм поневолити себе і стає нещасною»(2339), пише Vatican News.

Подружжя також покликані до цнотливості, тобто до чистоти любові, що захищає її від можливих сурогатів. Подружній цнотливості суперечать деякі дії, які практикуються в інтимному житті: вони не тільки не становлять актів любові, але і загрожують самій любові.

Цнотливість — це загальна чеснота, яка проявляється по-різному залежно від життєвого статусу. Для людини, яка обрала безшлюбність заради Царства Небесного або склала чернечі обітниці, цнотливість рівнозначна повній стриманості. Будь-яка людина, яка не перебуває у шлюбі, покликана до абсолютної стриманості. Інтимні стосунки з будь-якою людиною, крім співподруга, завжди буде гріхом проти заповіді «Не чини перелюбу». У християнському шлюбі цнотливість — це не синонім стриманості: але в деяких випадках стриманість стає проявом цнотливості. Наприклад, природні методи планування сім’ї — єдині прийнятні для християн — передбачають більш-менш тривалі періоди стриманості, коли чоловік і дружина, бажаючи відповідально підійти до народження дітей, відкладають зачаття, утримуючись у сприятливі для зачаття дні. Також існують ситуації, коли чоловік і дружина з вагомих причин змушені повністю відмовитися від дітонародження, наприклад, через серйозну хворобу: тоді вони теж повинні утримуватися. У будь-якої подружньої пари, де панує справжня любов, існують періоди стриманості — більш чи менш тривалої. Ці періоди стають благодатним моментом для взаємного зростання в любові-самовіддачі, в повазі й чуйності одне до одного.

«Невинність» у звичайному сенсі означає стан невинності, коли людина ще не вступала у сексуальні стосунки. У цьому оазі йдеться про фізіологічну невинність. У найвужчому сенсі невинність означає, що людина жодного разу в житті не порушила шостої заповіді.

Існує також моральна невинність. Таку невинність можна не тільки повернути, а й плекати. Не випадково святий Августин, кажучи про Марію Магдалину, яка ототожнюється з грішницею, стверджував, що після зустрічі з Господом і покаяння її чистотою перевершила тільки Діва Марія.

«Невинність», «дівоцтво», може бути синонімом добровільної безшлюбності. Слово Боже часто підтверджує, що дівоцтво відіграє особливу роль у спасінні. Діва Ізраїлева, про яку часто говорять старозавітні пророки, символізує вірність і любов до Бога. З приходом Христа Діва Ізраїлева іменується Церквою, а саме дівоцтво стає есхатологічною реальністю, яка знайде повний сенс тільки в останньому, остаточному здійсненні месіанського шлюбу народу зі своїм Господом. «Христос полюбив Церкву, і віддав себе за неї», — каже апостол Павло (Еф 5,25). Звертаючись до громади Коринта, Павло представляє її Христу «дівою чистою і непорочною» (2Кор 11,2).

Дівоцтво знаходить особливу красу і особливе значення в образі Пресвятої Діви Марії. У Ній були благословенні і обдаровані великою духовною плодючістю ті численні діти Церкви, які зробили вибір на користь безшлюбності заради Небесного Царства.

Дівоцтво — це не веління Господа: «Що ж до дівиць, то наказу Господнього не маю, але даю раду як той, хто завдяки милості Божій гідний довір’я», — пише апостол Павло (1Кор 7,25). Це не припис, а особисте покликання від Бога, особливий дар. Основа християнського дівоцтва — Царство Небесне: «Не всі це слово розуміють, а лише ті, кому дано» (Мт 19,11), — каже Господь. Неодружені ж, — продовжує апостол Павло, — випереджають стан воскреслих із мертвих, коли всі будуть подібні до ангелів.