3-го квітня 1941 року Мюнстерський єпископ Клеменс Август фон Гален прочитав проповідь, про яку заговорили не лише в Німеччині, а й у багатьох інших країнах світу.
Єпископ Гален насмілився виступити проти режиму, який уже вісім років керував Німеччиною. Він засудив програму евтаназії — умертвлення «недостойних жити» (важкохворих, розумово та фізично неповносправних, дітей-інвалідів).
«Якщо коли-небудь буде визнано, що люди мають право вбивати непродуктивних людей, своїх ближніх, навіть якщо для початку це стосується бідного, беззахисного душевнохворого, то це зніме заборону з убивства всіх нас, коли ми стаємо старими, слабкими і разом з тим — непродуктивними. Горе німецькому народу, якщо свята заповідь “Не вбий” не тільки порушується, а й порушується безкарно», — сказав єпископ фон Гален.
«Мова тут не про машини, не про коня чи корову, чиє єдине призначення — служити людині, виробляти для неї товари! Це машини можна зламати, це тварин можна пустити під ніж, якщо вони більше не виконують свого призначення. Ні, йдеться про людей, про наших ближніх, наших братів і сестер! Про бідних людей, про хворих людей, якщо завгодно — про непродуктивних людей. Але хіба вони через це втратили право на життя? Хіба ми залишаємо за собою право на життя тільки доти, доки ми продуктивні, доки інші люди визнають нас продуктивними?
“Не вбий!” Бог вписав цю заповідь у совість людини набагато раніше, ніж будь-який кримінальний кодекс встановив кару за вбивство. Каїн, який убив свого брата Авеля, був убивцею задовго до того, як з’явилися держави й суди. І він визнавав, під натиском докорів власного сумління: “Злочин мій більше, аніж може бути прощено! І кожен, хто стріне мене, той уб’є мене, вбивцю”.
Дорогі християни! Я сподіваюся, що час іще є, але його вже дуже мало. Час, щоб ми дізналися, хоча б нині, в цей день, що потрібне для нашого миру: що тільки одне нас рятує, що може нас зберегти від Божої кари; щоб ми повністю і беззастережно прийняли явлену Богом істину і сповідали її своїм життям. Щоб ми прийняли Божі заповіді як керівництво до власного життя і серйозно поставилися до слів: краще померти, ніж згрішити!»
Проповідь сподобалась не всім парафіянам, проте істинно віруючі розмножили його слова на диктографі. Німці, які ризикували слухати іноземне радіо, почули проповідь із передач BBC. Британські літаки скидали на Німеччину агітаційні листівки з текстом проповіді єпископа. Міністр Геббельс назвав слова Галлена ударом у спину, а Мартін Борман навіть виступив за те, щоб повісити «бунтівного єпископа», проте покарати його нацистське керівництво так і не наважилося.
Клеменс Август граф фон Гален народився 1878 року в сім’ї аристократів, був висвячений 1904 року, а головою Мюнстерської дієцезії став 1933 року, в рік приходу до влади нацистів. Кардиналом став 1946 року, незадовго до смерті. За свої відверті антинацистські проповіді єпископ фон Галлен отримав ім’я «Мюнстерський лев».
Про його прославу заговорили вже після війни, його наступник на Мюнстерській кафедрі запропонував розпочати процес 1956 року. В листопаді 2004 року Йоан Павло ІІ підписав декрет про визнання героїчності чеснот кардинала Галена, а беатифікацію звершив у жовтні 2005 року папа Бенедикт XVI.
фінансово.
Щиро дякуємо!
