Питання: Навіщо Ісус молився, адже Він сам — Бог? Хіба може Бог молитися Богу?
Відповідає Vatican News: Ісус — Бог, але Він не Святий Дух і не Бог-Отець. Бог один, але в трьох особах та іпостасях. Саме тому стало можливим справжнє втілення Бога, Його смерть і воскресіння. Якби Бог був лише в одній особі, то історія б ніколи не стала кенезисом, тобто приниженням і прославленням Бога — воскресінням і вознесінням.
Історію Ісуса з Назарета неможливо зрозуміти, не зосередивши погляду на Його стосунках з Отцем і Святим Духом. У Євангелії від Луки архангел Гавриїл повідомляє Марії: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!» (Лк 1,35). Новий Завіт розповідає також, що Отець воскресив Ісуса з мертвих. Сам Ісус постійно посилається на свої стосунки з Отцем, який послав Його заради спасіння світу. Все, що робить Ісус, має єдину мету: виконати волю Отця. Тому Він каже: «Я і Отець — одне». Юдеї хотіли побити Його камінням саме за те, що Він вважав себе Богом, але при цьому Ісус, бувши Богом, розрізняв себе та інші іпостасі — Отця і Духа.
Ісус — це істинний Бог та істинна людина, і Він звертається до Бога в молитві як істинна людина. Як друга особа Пресвятої Трійці, Ісус має дві природи: божественну і людську. Особи Пресвятої Трійці мають одну природу, але Вони різняться між собою як іпостасі. Коли ми молимося, то звертаємося не до єдиної природи Бога, а до конкретної божественної особи — до Отця, до Сина, до Святого Духа. Ми можемо звертатися до них окремо або разом. Безумовно, Бог — це досконала єдність усіх трьох Осіб, єдність любові Отця, Сина і Святого Духа. Тому коли ми звертаємося до якоїсь із цих трьох іпостасей, наша молитва звернена також до двох інших. Так само й Ісус молився не до абстрактної Божественної природи, яку Він також має, а до Отця у Святому Дусі. Звісно, Він молився не сам до себе, а до Отця, з яким перебував у предвічному спілкуванні.
Молитва Ісуса, втіленого Сина, була певною мірою вираженням того, про що на початку свого Євангелія пише св.апостол Йоан: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог» (Йн 1,1). «Споконвіку було Слово» — це друга особа Пресвятої Трійці. «… і з Богом було Слово» — це про першу особу Пресвятої Трійці. «…і Слово було — Бог», тобто мало Божественну природу, хоча й не було Богом-Отцем.
Молитва як така означає «бути перед Богом, у Бога і з Богом». Молячись до Отця, Ісус підтверджував своє перебування з Богом-Отцем. Саме молитва Ісуса — це особливе місце одкровення про Його спілкування з Богом-Отцем, і таким чином — одкровення істини про Пресвяту Трійцю, тобто істини про те, що Бог — це не абсолютна у своїй Божественності самотність, а динамічна спільнота, вічний діалог Любові між трьома іпостасями.
Саме тому стає можливим те, що звучить абсурдно, а саме — молитва Бога до Бога. У цьому розумінні молитва Ісуса за своєю суттю нічим не відрізнялася від молитви кожного віруючого християнина — від нашої молитви. Вона полягала насамперед у перебуванні перед Богом і встановленні з Ним особливих стосунків. Ми часто зводимо молитву до прохання, а потім почуваємося вислуханими або ні. Але молитва — це насамперед те, що ми стаємо перед Богом і віддаємо Йому себе як у моменти невдачі, так і в моменти щастя.
У Євангелії не раз уточнюється, що Ісус молився на самоті, у самотніх місцях. Це відбувалось у важливі моменти Його місії, наприклад, перед тим, як вибрати 12 апостолів. Ще один приклад молитви Ісуса — 40-денне перебування в пустелі. Можна помітити, що під час спокус Божий Син посилається на слова Святого Письма, тобто по суті — на Бога-Отця, з яким Він зберігає вічний зв’язок.
Ми сказали, що молитва Ісуса була такою ж, як молитва християнина; але це не зовсім так. Відзначимо, що, навчивши своїх апостолів молитви, яку ми називаємо «Господньою», сам Ісус не промовляє її разом з учнями: все ж таки Господь розрізняв ці речі — «Отче наш» і «Отче мій». Для Ісуса Бог-Отець — це Отець у незмірно глибшому сенсі, ніж для всіх нас. Адже Він — Його предвічний Син, друга особа Пресвятої Трійці, ми ж — створіння та всиновлені діти Бога-Отця у Христі Господі.
У молитві Христос — не один із нас. У молитві Він — посередник між Богом-Отцем і людьми. Ісус звертається до Отця як Його єдинородний Син; ми ж звертаємося до Отця через Христа, нашого Господа, за допомогою Святого Духа. Таким чином, будь-яка молитва відбувається не просто між людьми і Богом, а й між Богом і Богом, тобто між божественними іпостасями. Ці два типи молитви різняться між собою, але їх не слід розділяти, бо справжня молитва людини завжди випливає з молитви Ісуса до Отця і з діяння Святого Духа, який заступається за нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
