Католицький університет у Мілані провів дослідження про парафії як місця взаємовідносин та спільноти — також із використанням соціальних мереж.
Італійські парафії стають дедалі більше соціалізованими. Точніше, віртуальний світ більше не розглядають як «таємничий та небезпечний об’єкт» минулого. Співучасником злочину, як ви можете здогадатися, є теперішня пандемія Covid-19. Ось що випливає з дослідження, яке провела команда викладачів Католицького університету в Мілані з різних наукових дисциплін. Відверто кажучи, опитування мало на меті «розслідувати» явище т.зв. «ліквідного суспільства» — неспроможного збудувати стосунки та спільноту, — визначаючи при цьому місця, де, навпаки, видно турботу про стосунки та громаду.
Вибір майже природним чином припав на парафію, заодно було досліджено застосування парафіями соціальних мереж. Розслідування, розпочате на початку 2019 року, в ході проведення зіткнулося з пандемією — подією, яка стала для нього поворотним моментом.
Дослідження, що змінилося в процесі
«Ми хотіли підтвердити, з допомогою методу протилежності, що ідея “ліквідного суспільства” з нестійкими відносинами була не єдиною наявною реальністю, а що, навпаки, є місця, де турбота про стосунки та взаємовідносини — базова: такі як, наприклад, парафії. Тоді ми зіткнулися з тим, щоб досліджувати нову і немислиму ситуацію». У розслідуванні не приховано здивування та зміни сценарію, за яким працювала професор Лючія Боккацін, координатор мультидисциплінарної групи, що складається з кількох професорів Католицького університету і яка проводила дослідження три роки.
Відгукнулося 420 громад
Насправді перше повномасштабне опитування, на яке повністю відповіли 420 італійських парафій (68% зосереджено в північних регіонах, 15,2% — у центрі та 16,7% — на півдні й островах), було проведено в період із кінця 2019 року до початку 2020 року. Воно відтворило ситуацію, яка ще не охоплювала період пандемії та її обмежень власне у відносинах на всіх рівнях. І якщо це опитування показало, що для 53% парафіяльних священиків «основна функція парафії це надати відчуття приналежності до спільноти», даючи першу відповідь на основне питання, — то пандемія змістила акцент на роль соціальних медіа в межах парафії.
Як вплинула пандемія
До минулорічної весни не було такого, щоб парафії надавали нову та інноваційну душпастирську допомогу через інструменти в соціальних мережах, щоб могти продовжувати жити як спільноти, особливо в ті тижні, коли Меси правилося без фізичної присутності вірних, а італійці були «замкнені» по домівках.
Потім команда професорів та дослідників із Католицького університету повернулася з другою анкетою — цього разу адресованою лише тим парафіям, які відповіли на першу. Це було зроблено для того, щоби простежити зміни, які викликала ситуація пандемії. Цифри другого опитування показали, що більше половини парафій регулярно використовують WhatsApp і Telegram (56%), електронну пошту (54%) і сторінку Facebook (50%) для підтримання контактів та будування взаємовідносин у спільноті. Використання Twitter (15%) та Instagram (26%) є безсумнівно меншим.
«Парафія 2.0»
Іншим цікавим фактом є частина парафій, яку команда дослідників виокремила з урахуванням цілей при застосуванні соціальних мереж. Ось «парафія 1.0», тобто та, яка використовує соціальні мережі лише для переказування інформації (наприклад, годин Меси або дні катехизму), що становить 24% вибірки. Потім є «парафія 2.0», у якій соцмережі використовуються саме для того, щоби вступити у взаємини та створити взаємодію між різними суб’єктами. 70% вибірки належить до цього типу. Насправді це подиву гідні цифри. Нарешті, є «парафії 3.0», де за допомогою соціальних мереж взаємодіють один з одним та беруть участь у парафіяльному житті. Хоча у вибірці вони становлять лише 6%, це, безумовно, представляє прогресивну реальність і цікаве для дослідження, яке Католицький університет проводить уже три роки. Цифри та відсотки ще досі вивчаються після відповідей на другу анкету, розіслану в жовтні 2020 року і на яку відповіли 144 об’єкти. Вона могла би показати, як пандемія вплинула на використання соціальних медіа в парафіях, здатність відчувати себе спільнотою і животворні стосунки навіть посеред обмежень і заборон. Серед парафіяльних занять, які частіше звертаються до соціальних медіа, згідно з дослідженнями, — такі: освітні, душпастирська рада та активність у благодійній праці.
Нинішня мета дослідників Католицького університету скерована на вивчення т.зв. «добрих практик», тобто таких реалій у парафії, коли застосування соцмереж стає засобом для душпастирства без відкидання можливості працювати наживо. Одним словом, це «добрі практики», які показують зразки «комбінованого застосування» інструментів у душпастирстві.
Переклад Ігоря Скленара за: Avvenire
фінансово.
Щиро дякуємо!
