У перший день календарної весни, 1 березня 2023 року, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії єпископ Павло Гончарук звернувся з проханням про спільну молитву зі свого ФБ-акаунта.
За час війни у єпископа з «форпосту», з дієцезії, на території якої тривають безпосередні воєнні дії, виникла своєрідна традиція — закликати віруючих до спільної молитви у певні важливі дні та періоди. Він започаткував розарієву новенну перед днем Фатімської Богородиці, кілька разів збирав вірян на Коронку до Божого Милосердя за Маріуполь. Середа, день св. Йосифа, і Коронка до Божого Милосердя — ось основні опорні точки таких закликів єпископа Павла.
Молитву за наших воїнів, які захищають Бахмут, і заохочення молитися до св. Йосифа у місяці, що розпочався, єпископ Павло Гончарук прокоментував для CREDO.
— Місяць березень у Католицькій Церкві присвячений молитвам до святого Йосифа, якого Господь дає нам як того, через кого хоче уділяти нам благодаті, хто заступається за нас і через кого Господь діє. Тому я запросив до спільної молитви.
Насамперед — до молитви Коронкою до Божого Милосердя, сьогодні, 1 березня, о 15:00, за наших захисників, особливо за тих, хто в Бахмуті. А друге — молитися Літанію до св. Йосифа протягом місяця березня, просячи його про захист і про перемогу для нашої країни.
— Із чим пов’язане таке формулювання Вашого заклику до спільної молитви?
— Намір — щоб у світлі роздумів над особою св. Йосифа, Опікуна, переосмислити і перевірити, чи кожний з нас виконує те, до чого покликаний. Бо кожному з нас Господь доручив своє завдання. Передовсім це серце, яке має бути наповнене Богом. Ті обов’язки, які Господь нам доручив. Хто діти — нехай добре навчаються, хто молодь — нехай добре здобуває подальшу освіту і працю, батьки нехай будуть добрими батьками, чоловіки і дружини — добрими чоловіками і добрими дружинами, тобто бережуть подружжя. І старші люди, і хто яку професію має — щоб сумлінно все виконували згідно з Божими заповідями, і через це щоб був прославлений Господь та був виразний знак того, що ми запрошуємо Бога у наше життя, хочемо, щоб Він був і творив нашу країну і кожного з нас. Тому я звертаю цей заклик до всіх людей доброї волі, щоб у цей місяць ми на це особливо звернули увагу і просили Бога через заступництво св. Йосифа.
Місяць березень у Церкві присвячений покровительству св. Йосифа. Також у цьому місяці випадає урочистість св. Йосифа (зазвичай 19 березня, а цього року перенесено на 20 березня, з огляду на недільний день 19.03. — Прим. ред.). Але мій заклик стосується всього місяця березня, не тільки часу приготувань до урочистості. Я прошу щоденно молитися до св. Йосифа, а молячись — усвідомлювати те, до чого нас Господь кличе.
— Щоденна Літанія до св. Йосифа додасться до списку інших молитов, яких узагалі не бракує в житті людини віруючої, а тим більше у часи війни, коли ми як лиш можемо посилюємо нашу молитву і пости… Як підійти до цієї справи з вірою і розумом, щоб це не було просто ще одним обтяженням молитовного дня?
— Звісно, не можна допускати, щоби молитви просто множити і множити, — бо молитовних ідей приходить дуже багато, — але потрібно, щоб моя молитва була передовсім молитвою серця. Щоб це не було просто виконанням якогось обов’язку заради обов’язку! Це перше, що важливо. А друге важливе — вірність. Вірність у наших молитвах, щоб ми, молячись, ніколи не забували про тих, хто захищає нашу Батьківщину. Не забувати і тих, хто загинув, і хто допомагає воїнам.
І третє важливе: пам’ятати, що «де двоє або троє збираються Моє Ім’я, там Я посеред них». Усі ці молитовні заклики мають на увазі саме це: щоб ми збиралися — і нас уже більше, ніж тільки «двоє або троє», — збиралися, молячись у чомусь одному, в конкретному намірі, в конкретний час, у конкретній молитві. Молячись так, ми долучаємося до чогось спільного, у відповідь на ці слова Христа.
Тут потрібно бути дуже обережним, щоб не завалити себе тисячами різних молитов і практик, так що в підсумку людина має тільки відчуття «ой, я щось не виконала, щось забула», і буде відчуття провини. В духовному житті потрібно бути обережним, щоби не впасти в цю пастку. Молитва — це молитва серця, а не кількості слів.
— «Де двоє або троє» це нерідко символізує реальне становище, бо католиків в Україні мало, а зокрема римо-католиків, так що навіть опитування Центру Разумкова нас не беруть до уваги, ми — в межах «статистичної похибки». Нас настільки мало, що хочеться запитати, а чи Бог нас чує? Чи є якась відповідь на наші прохання?
— Дякувати Богу, що справа віри — це не справа статистики! Віру в серці неможливо перевірити жодним статистичним методом. Віра це справа серця, а щиру молитву Господь вислуховує. Саме це має бути нашим рушієм. Любов до Бога, любов до країни спонукає нас молитися! А чи нас мало, чи багато, — прикладом завжди може послужити розмова Авраама з Богом, чи достатньо праведників у Содомі, щоб його не зруйнувати… Господь сказав: хоч би десять праведників знайшлося — не зруйную міста.
Сила не в кількості нас, сила в самому Бозі! Але Він на наші старання очікує. Чи є якісь «результати» молитви? Насамперед, жодна добра справа не є до кінця людською: це відповідь на певний поклик, на благодать, яку Господь дає. А якщо Господь дає таку благодать, що ми можемо молитися — і я не кажу тільки про свої заклики, не обмежую тільки тим, про що я звертаюся, але ціла Церква закликає, і скільки людей моляться! — їх спонукає до молитви Божа благодать. Якщо Бог це дає, то Він хоче, щоб ми молилися; якщо Він хоче, щоб ми молилися, то Він хоче нам щось цим дати. І ми маємо докласти всіх зусиль, щоб зі своєї сторони виконати те, що від нас залежить, — а решту робить Бог. Так нас навчає віра. А звертати увагу, чи нас хтось бачить, чи не бачить… Я так скажу: працю батьків мало хто бачить, загалом. Але хай мама перестане виконувати своє служіння, чи батько, — одразу стає помітно! Насправді то такі справи, Божі справи, ефективні, виконуються у великій тиші і прихованості. І добре, що про це мало говорять. Але це абсолютно не є знаком того, що Бог не діє! Зовнішнє не повинно впливати на нас. Ми повинні виконувати своє, тихо і непомітно — як св. Йосиф. Але ми знаємо, хто ми, навіщо і де наша нагорода.
— Які ваші новини з місця за останній час? Як вам живеться?
— Як на війні! Сьогодні обстріляли Чугуїв. Ця і попередня ніч у Харкові були спокійні, дякувати Богу. Але Харківську область надалі обстрілюють. Ми весь час живемо в дійсності війни: людські страждання, допомога, потерпілі.
Ми — є. Відчуваємо — це важко. Але розуміємо, в Кому наша сила, і просимо Бога: з години на годину, з дня на день, і так ідемо вперед.
фінансово.
Щиро дякуємо!
