Послання з Понтмена — дуже просте у драматичних обставинах війни і вторгнення. Об’явлення Діви Марії в Понтмені — це знак надії в розпал війни.
Богородиця Надії. Notre-Dame d’Esperance de Pontmain.
17 січня 1871 року, Франція.
Кризовий момент війни
Це об’явлення відбулося в розпал франко-пруської війни. Понтмен (або Понмен, Pontmain) опинився між пруською армією, що наступала, і містом Лаваль. У селі мешкали заледве сто чоловік; воно складалося всього з 15‑ти будинків посеред типового французького бокажу — місцевості, перегородженої виноградниками і земляними насипами. Там була своя маленька школа-інтернат, мешканці були глибоко релігійними католиками, а дітьми опікувалися три черниці.
Французькі війська зазнавали поразки за поразкою. Найважливіша фортеця Європи — Мец після облоги в серпні 1870 р. був змушений здатися в жовтні. 180 000 солдат і офіцерів опинилися в полоні. Париж був узятий в облогу, його мешканці голодували. «Друга імперія» Наполеона впала; союзники на чолі з Пруссією захопили більшу територію Франції. На початку січня 1871 р. війська Бісмарка взяли Ле-Ман і просунулися на захід до департаменту Маєн. Вони стояли під Лавалем, столицею префектури, приблизно за 50 км від села Понтмен.
Франко-прусська війна. Битва під Сен-Приват. А. де Невілль, 1881. Джерело: Вікіпедія
Богородицю бачать тільки діти
Головні учасники об’явлення — сім’я Барбедетт. Чоловік на ім’я Сезар, його дружина Вікторія, двоє молодших синів — Жозеф та Ежен, 10 і 12‑ти років, і ще один син, старший, який на той час був в армії.
Увечері 17 січня 1871 року обоє молодших хлопчиків допомагали батькові в сараї, коли старший з них, Ежен, підійшов до дверей і визирнув назовні. Дивлячись на всіяне зірками небо, він раптом побачив видіння красивої жінки, що усміхалась до нього: на ній було блакитне плаття, прикрашене золотими зірками, і чорна вуаль під золотою короною.
Батько хлопчика, його брат та сусід сім’ї вийшли подивитися. Жозеф теж сказав, що бачить це видіння, однак дорослі не бачили нічого. Вийшла Вікторія, але й вона нічого не побачила. Батьки покликали сестру Віталіну, місцеву вчительку. Вона, як і батьки хлопчиків Барбедетт, нічого не змогла побачити, і покликала двох дівчаток, Франсуазу Ріше й Жанну-Марі Лебоссе, яким було 9 та 11 років. Сестра Віталіна припустила, що, можливо, Богородицю бачать тільки діти. Нічого не знаючи про те, що бачать хлопчики, двоє дівчаток подивилися в нічне небо й почати описувати Богородицю так само, як і хлопчики Барбедетт.
Тоді зібрався натовп і почав молитися. Звістка швидко прокотилася селом. Діти побачили Прекрасну Даму й радісно вказували на Неї. Дорослі бачили тільки три зірки, що утворювали трикутник. Молячись Розарій, діти бачили, як зірки на вбранні Діви множаться, аж доки воно не стало повністю золотим. Потім діти побачили, як під ногами Діви розгорнувся прапор. Повільно з’явилося послання: «Моліться, діти мої, Бог почує ваші прохання. Мого Сина можна розчулити».
Почувши повідомлення, яке діти прочитали вголос, натовп спонтанно почав співати гімн «Мати надії». Поки вони співали, Богородиця засміялася і долучилась до співу.
Діти аж не тямилися з радощів, коли Її руки рухалися в такт музиці. Коли зібрані люди почати співати «Мій любий Ісусе», вираз Її обличчя змінився на глибоку печаль і в Її руках з’явилося червоне розп’яття зі словами «Ісус Христос» над ним. Очі Діви були з сумом звернені на розп’яття, доки люди співали цей гімн. А коли натовп став співати «Ave Maris Stella» — хрест зник, усмішка повернулась на обличчя Діви, хоч і з відтінком смутку.
Потім на Її плечах з’явилися два маленькі білі хрести, і хмарка заступила видіння. Коли нічні молитви добігли кінця, об’явлення закінчилося. Було близько 9‑ї вечора; об’явлення тривало три години.
Сарай обійстя Барбедеттів із пам’ятною табличкою. Джерело: Вікіпедія
Через багато років Жозеф Барбедетт, який став священником Згромадження Облатів Непорочної Діви Марії, розповів:
— Вона була молода і висока на зріст, одягнена в темно-синє плаття. Її плаття було всипане блискучими золотими зірками, з широкими довгими рукавами. Була взута в черевички такого ж синього кольору, що й плаття, прикрашені золотими бантами. На голові — чорна вуаль, що наполовину закривала чоло, покривала волосся та вуха і спадала на плечі. Над вуаллю була корона, подібна до діадеми, вища спереду, ніж в інших місцях і ширша з боків. Червона смуга проходила всередині корони. Її руки були маленькі й простягнені до нас, як на «чудотворному медальйоні», а на обличчі була неймовірно вишукана доброта й усмішка невимовної ніжності. Очі, сповнені цієї невимовної ніжності, були скеровані на нас. Як справжня мати, вона виглядала щасливішою, дивлячись на нас, аніж ми, споглядаючи Її.
Свідки об’явлення та візіонери Понтмена. Джерело: Вікіпедія
Після об’явлення
Того ж вечора прусське військо з невідомих причин зупинило наступ. Генерал фон Шмідт із прусської армії, який збирався вирушили на Лаваль у напрямку Понтмена, дістав наказ від свого командувача — не брати місто. Повідомляється, що вранці 18 січня генерал Шмідт сказав: «Ми не можемо йти далі. Ось там, у напрямку Бретані, нам заступила дорогу Мадонна». Раптова зупинка прусського війська під Лавалем та його відступ наступного ранку означали, крім урятування Бретані, розворот армії завойовника з цієї частини Франції. Війна фактично закінчилася. 23 січня 1871 року було підписано довгождане перемир’я. Незабаром після цих подій усі 38 мобілізованих чоловіків та юнаків із Понтмена повернулися додому живі й здорові.
Базиліка Богородиці надії в Понтмені. Джерело: Вікіпедія
Церковне розслідування
Після цього церковна влада дозволила культ Пресвятої Діви, Богоматері надії з Понтмена, і стало поширюватися Братство цього культу.
На місце об’явлення Пресвятої Діви у Понтмені стали прибували прочани. В той час відбулося церковне розслідування: дітей-візіонерів інтенсивно опитували. Зрештою, в день свята Стрітення, 2 лютого 1872 року, монсеньйор Казимир Вікарт, єпископ Лаваля, видав пастирського листа, давши канонічну оцінку об’явленню. Цим ушанування Богородиці надії з Понтмена дістало церковне схвалення.
У травні 1872 року єпископ Вікарт дозволив будівництво храму, який був освячений 1900 року.
1905 року папа Пій Х підніс храм у Понтмені до статусу базиліки. Папа Пій ХІ дав остаточний дозвіл стосовно вотивної Святої Меси на честь Богоматері надії.
Близько 200 тисяч прочан щороку звершують паломництва до Понтмена.
Доля візіонерів
Загалом семеро дітей того дня повідомили, що бачили «прекрасну жінку», але тільки троє з них були офіційно визнані візіонерами й опитані.
Жозеф Барбедетт став священником-облатом. Його брат Ежен став дієцезіяльним священником. Франсуаза Ріше була його економкою, а друга візіонерка, Жанна-Марі Лебоссе, стала черницею.
Новенна до Богоматері надії
(можна молитися протягом довільно вибраних 9 днів, на тільки перед святом Богородиці з Понтмена, 17 січня)
О Пресвята Діво Маріє, Мати благодаті, надіє світу!
Почуй нас, дітей Твоїх, що до Тебе взиваємо.
Молімося:
Боже, який чудесним покровительством Пресвятої Діви Марії зміцнив нашу надію: дай нам, благаємо, щоб ми, молячись наполегливо, як Вона навчала, могли отримати благодать (…), про яку смиренно просимо. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
Молитва до Богоматері надії
О Маріє, моя Мати, я з тяжким серцем схиляю коліна перед Тобою. Тягар моїх гріхів пригнічує мене. Усвідомлення моєї слабкості бентежить мене. Прерізні страхи та спокуси обсідають мене. І все одно я до такої міри прив’язаний до речей світу цього, що замість тужити за небесами я сповнений жаху від думки про смерть.
О Мати милосердя, змилуйся наді мною! В єдності з Твоїм Божественним Сином Ти можеш все. Він не може відмовити у проханні Твоєму Непорочному Серцю. Яви себе істинною Матір’ю моєю, стань заступницею моєю перед престолом Божим. О Притулку грішників і Надіє розпачливих, до кого ж мені звернулись, як не до Тебе?
Здобудь же для мене, о Матір надії, благодать істинної скрухи за мої гріхи, дар досконалого смирення перед святою волею Божою та мужність узяти мій хрест і слідувати за Ісусом. Благаю Його Пресвяте Серце про особливу ласку, про яку прошу в цій новенні: (назвати свій намір).
Але найбільше я молюся, о люба моя Матінко, щоб за Твоїм могутнім заступництвом серце моє сповнилося святої надії, щоби в найтемнішу годину життя я ніколи не переставав покладатися на Бога, мого Спасителя; але, йдучи шляхом Його заповідей, міг колись з’єднатися з Ним і з Тобою у вічній небесній радості.
Амінь.
Маріє, наша надіє, змилуйся над нами.
Надіє зневірених, молись за нас.
Радуйся, Маріє… (х3)
Підготувала Ольга Лехтонен
Переклад CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
