Іноді позичити комусь гроші справді може бути питанням життя і смерті. Проте частіше йдеться про безвідповідальність, і позичка в такому разі може лише зашкодити людині.
Чи буде гріхом жадібності не давати грошей в борг? Чи варто взагалі позичати? Розповідає брат Олександр Могильний OFM Cap.
Завжди важливим є контекст життя людини, яка просить позичку. Мотиви мають значення. Комусь бракує грошей за кілька днів до зарплати. Хтось побачив річ, яку довго шукав, хотів би купити і просить знайомого позичити грошей на годину-дві. Але разом із цим — є люди, які можуть немудро, безвідповідально ставитися до майна, грошей, речей. Вони насправді шукають позичальника, щоб задовольнити якісь свої забаганки — замість того, щоб відкласти чи притримати гроші для важливих справ. Набирають боргів не для того, щоби придбати щось необхідне.
А найбільша біда, коли позичені гроші працюють на знищення людини: через алкоголь, наркотики, ігри. Якщо той, хто позичає, знає, що ці гроші йдуть на недобрі речі, то він несе співвідповідальність. Часто людина сама каже, на що їй потрібні кошти. Це ознака смирення. Але якщо є підозра, що гроші підуть не на добро, то варто чітко запитати: на що?
Чи позичати людині, яка безвідповідально ставиться до грошей, якщо їй не вистачає до зарплати, навіть на харчі, — це складне питання. Відмова може розцінюватись як спроба відвернутися від страждань людини, від її потреби. Або хтось може це сприйняти як покарання; як брак милосердя. Натомість правда часто болюча, але вона завжди визволяє. Людина чогось навчається, коли входить у певне напруження, страждання. Це змушує її почати інакше мислити й діяти. У цьому — визвольний вплив правди. Йдеться про те, щоб допомогти людині почати інакше мислити. Бо безвідповідальність — це деякою мірою теж поневолення. Людина навчилася з цим жити, їй так зручно.
Скажімо, безвідповідальність батьків призводить до страждання дітей. Батьки можуть маніпулювати тим, що гроші потрібні для дітини. А насправді кошти потрібні їм. Коли людина дорослішає, вона вже вчиться планувати свій бюджет — прибутки і видатки — задовго до створення сім’ї. Тому якщо хтось знає свій сімейний бюджет, то він спроможний прорахувати, на що витрачати гроші; чи варто утриматися від якихось покупок або інвестицій тощо.
Ідеться про безвідповідальність як механізм поневолення. Він говорить про те, що в центрі знову стоїть «я, для мене»; завжди знайдеться той, хто допоможе. Цей момент непростий, бо вимагає правди, рішучості й конкретних дій. У такому разі, той, у кого така безвідповідальна людина просить позику, має витримати цю хвилю емоційної атаки і сказати «ні». Звісно, коли йдеться не про важливі речі й те, що хтось страждатиме, — а про те, що людина просто не хоче дорослішати.
Повністю запис розмови з братом Олександром Могильним OFM Cap дивіться тут.
Читайте також: У чому полягає гріх жадібності?
фінансово.
Щиро дякуємо!
