«Не лякайтеся труднощів і перепон, бо з нами Бог. Вірте у велике і світле майбутнє Української Церкви і народу, бо після Голготи напевно прийде Воскресіння», — казав Йосиф Сліпий.
Деканат студентського життя УКУ розпочав другий навчальний семестр 2023-2024 року з нового проєкту-ініціативи «Сліпий говорить». У межах проєкту щомісяця відбуватимуться цікаві зустрічі, які допоможуть студентам і всім зацікавленим ближче познайомитись з постаттю Йосифа Сліпого.
Перша Гутірка в межах проєкту відбулася з кандидаткою історичних наук, викладачкою, науковою співробітницею і доценткою Інституту історії Церкви УКУ Світланою Гуркіною. Вона давно вивчає особистість Йосифа Сліпого, його біографію та значення для УГКЦ та України. На 2024 рік припадає кілька ювілейних дат кардинала Йосифа Сліпого, зокрема — 85‑річчя єпископської хіротонії, 80‑річчя вступу на Галицький митрополичий престол та 40‑ва річниця від дня смерті, зазначає Світлана Гуркіна.
«Без сумніву, Йосиф Сліпий є одним із духовних лідерів українського народу, і його внесок у становлення Церкви та державності важко переоцінити. Примітно, що наша Гутірка відбувається 25 січня: саме цього дня 1965 року папа Павло VI іменував Йосифа Сліпого кардиналом. Про цей факт, до речі, мало хто знає, адже сам Патріарх неохоче носив червоні кардинальські шати. Натомість, коли 1975 року о. Іван Гринів уперше під час Літургії пом’янув його як Блаженнішого Патріарха Києво-Галицького і всієї Русі, Йосиф Сліпий із великою повагою і честю прийняв цей титул і послідовно його обстоював», — каже дослідниця.
Щоб осягнути велич постаті Йосифа Сліпого, варто зазирнути в його дитинство. Народився він у багатодітній родині на Тернопільщині у селі Заздрість. Йосиф Коберницький-Дичковський — а таким є його світське ім’я та прізвище — був наймолодшим сином у сім’ї. Змалку проявляв великий інтерес до науки і вже у початковій школі навчався двома іноземними мовами: польською та німецькою.
«Йосиф Сліпий мав неабиякий хист до вивчення мов. Згодом опанував ще французьку, англійську, італійську, вивчив античні мови та церковнослов’янську (щоб користуватись релігійною літературою). Однак, справжньою його любов’ю була латина. Пізніше, викладаючи у Греко-католицькій богословській академії у Львові, Йосиф Сліпий послуговувався виключно латинською мовою на своїх заняттях, відтак заохочував своїх студентів до її вивчення» — каже дослідниця.
Після початкової школи Йосиф Коберницький-Дичковський вступив до української гімназії в Тернополі. Він був дуже старанним до наук і мав неабияку повагу серед учнів і вчителів. Потому продовжив навчання у Греко-католицькій духовній семінарії у Львові. Там зустрівся з митрополитом Андреєм Шептицьким, який одразу помітив і запам’ятав здібного студента. Закінчивши перший рік семінарії, за скеруванням митрополита Андрея, Йосиф поїхав до Австрії — вивчати догматику на богословському факультеті в університеті Інсбрука. Він добре володів німецькою, тож йому було нескладно опанувати нові знання. Зрештою 1918 року захистив докторську дисертацію з теології і здобув ступінь доктора богослов’я.
«Після закінчення навчання в Австрії, Йосиф Сліпий поїхав до Рима, де ще два роки навчався в Папському університеті св. Томи Аквінського, Григоріанському університеті та Орієнтальному інституті. Захистив латиною ще одну працю — “Начало Духопоходження у Пресвятій Трійці” та отримав звання “Magister agregatus”. У Римі також вивчав мистецтвознавство, і пізніше йому це стало в пригоді, коли він був відповідальним за розпис каплиці Святого Духа при Львівській греко-католицькій духовній семінарії», — зауважила історикиня.
Окрім великого бажання навчатися, ще змалку Йосиф багато молився і дотримувався постів. У цьому він взорувався на свою родину, передусім на батька й матір. Тож іще під час навчання митрополит Андрей Шептицький викликав його до Львова у 1917 році й висвятив на священника.
Здобувши відповідну освіту, Йосиф Сліпий повернувся в Україну і 1922 року став професором догматики у Львівській духовній семінарії, а з 1925 року — ректором цього закладу. На цій посаді Сліпий зумів організувати фахове й дієве середовище, розбудував і розвинув навчальний заклад.
За дорученням митрополита Андрея, у 1928 році семінарію переформатували у Греко-католицьку богословську академію (чию наукову діяльність успадкував і продовжує УКУ). Йосиф Сліпий став її першим ректором. Він також був головою Богословського наукового товариства та головним редактором журналу «Богословія».
«Великого бажайте! Одушевлятися великим, високим і мати перед очима гідну мету — само собою підносить людину», — Патріарх Йосиф Сліпий.
Окрім науки і богослов’я, молодий інтелектуал о. д‑р Йосиф Сліпий захоплювався природою. Як спадок, залишив значні натуралістичні колекції. В Українському католицькому університеті у Римі він створив природничий музей, де зібрано найрізноманітніші опудала тварин та зразки мінералів. А ще він обожнював подорожувати. У середині 1930‑х років під час літніх вакацій Йосиф Сліпий мав нагоду відвідати Святу Землю та Англію. Усі враження він задокументовував, тож залишив чимало записів зі своїх поїздок, які опублікував окремими виданнями.
У грудні 1939-го року, за згодою папи Пія XII, митрополит Андрей Шептицький висвятив Йосифа Сліпого на єпископа із правом наступництва. Після смерті Шептицького, 11 листопада 1944 р., Йосиф Сліпий очолив Галицьку митрополію.
«Тоді він ще не знав, що попереду має лише 5 місяців свободи, щоб виконувати свої митрополичі обов’язки. За це час Йосиф Сліпий встиг зробити багато, зокрема: призначив нову адміністрацію; відновив навчання у Греко-католицькій богословській академії; відновив — а фактично з нуля заснував — “курси дяків”; висвятив 9 нових священників; відвідав із візитаціями усі 9 парафій, які були у місті Львові (за межі міста йому виїжджати не дозволяли); щотижня по четвергах збирав на зустрічі священнослужителів (тих, які могли приїхати до Львова) і обговорював з ними важливі питання; написав 6 послань; написав звернення до радянської влади, щоб дозволили греко-католицьким священникам поїхати з місіями по всьому Радянському Союзу», — каже Світлана Гуркіна.
«Per aspera ad astra» («Крізь терни до зірок») — любив повторювати Йосиф Сліпий; цей напис є і на його єпископському гербі. Символічно, але саме таким був його життєвий і професійний шлях. Попереду в нього були 18 років, «втрачених» у таборах Сибіру і Мордовії, та ще 18 років плідної праці на благо Української Греко-Католицької Церкви та України.
«Наука, молитва, праця і праведне християнське життя — основи, на які спирався Патріарх Йосиф Сліпий у своїй діяльності, й те, чого варто в нього повчитися. Можна дати кілька порад, як наслідувати вчення Йосифа Сліпого: користуватися всіма можливостями, які є в університеті; любити науку і прагнути знань; навчитися смирення, бо це є та християнська чеснота, яка показує, ким людина є насправді», — так завершила історикиня зустріч зі студентами.
У межах проєкту «Сліпий говорить» заплановано ще низку подій: показ документального фільму про Патріарха, студентські дебати та інтелектуальну гру Mind On.
Департамент інформації УКУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
