Тема цьогорічного Всесвітнього дня миру «Штучний інтелект і мир» стосувалася нагальних питань і наслідків цифрових технологій, які постійно прогресують. Це своєчасна тема, оскільки зараз ШІ, здається, заполонив собою все.
Послання Папи на Всесвітній день миру торкнулося питань дослідження технологій майбутнього — машин, що «навчаються» і нагадало про «обмеженість технічної парадигми». Він зазначив:
«Людина, яка, по суті, є смертною за визначенням, думаючи вийти за всі межі за допомогою технологій, в одержимості бажанням контролювати все, ризикує втратити контроль над собою; а в пошуках абсолютної свободи — потрапити в спіраль технологічної диктатури».
«Технологічна диктатура» — до такої фрази міг би вдатися Йозеф Ратцінґер/Бенедикт XVI, зіткнувшись із реаліями всюдисущого штучного інтелекту. Але насправді покійний баварський пророк передбачив злет цифрової сфери — і загрозу того, що вона здолає своїх винахідників — понад 50 років тому.
Навесні 1973 року отець Ратцінгер мав великопісні реколекції у храмі св. Еммерама в Реґенсбурзі. Згодом виголошені ним проповіді зібрали й опублікували у збірці під назвою «Бог Ісуса Христа: Роздуми про Триєдиного Бога».
Та перш ніж зацитувати відповідні уривки з проповіді під назвою «У Бога є імена», мені здається, що слід звернути увагу на метафізичну суть етичного питання ШІ: хіба не варто запитати, скажімо, де в усьому цьому Бог? Мірою того, як ми просуваємось до автоматизації, зростає імперсоналізм — ми бачили це у відході від особистих стосунків із клієнтами у повсякденному житті. У цифровій революції, яка змінила кожен аспект життя і яка постійно розширюється, питання стає абсолютно екзистенційним: якщо Бог представлений людським обличчям Ісуса, де Бог у царстві нескінченного ряду чисел, з яких складається цифрова сфера?
Тут можна звернутися до проникливої мудрості майбутнього єпископа Риму.
Отець Ратцінгер зазначає, що наступне порівняння між іменами та числами йому запропонував студент. Учитель, натхненний проникливістю учня, спирається на Книгу Вихід, де Бог говорить Мойсеєві: «Я той, хто є» (Вих 3, 14). Щоб Мойсей отримав це, йому довелося піти «поза пустиню, до Божої гори, до Хориву» (Вих 3, 1). «Не може бути жодного досвіду Бога, якщо людина не відійде від справ повсякденного життя і не погодиться зіткнутися з силою самотності», — зауважив Ратцінґер. Це фундаментальний конфлікт із християнським життям і маршем сучасності, і тут варто знову звернутися до його слів: «Світ пропонує вам комфорт, але ви не створені для комфорту. Ви створені для величі».
Отже, Бог відкрив Мойсеєві своє ім’я — не число, не туманну ефірну присутність чи якусь байдужу всюдисущу річ.
Далі Ратцінґер цитує Євангеліє від Йоана, у 17-му розділі якого Боже ім’я згадується чотири рази — «у межах свідчення Ісуса про Його власну місію, яка полягає в тому, щоб відкрити людям ім’я Бога». Отже, Ісус — новий Мойсей, який виконує те, що у Книзі Вихід було дещо абстрактним і неповним.
«Що ж тоді означає “ім’я Бога”? — запитує Ратцінґер. — Мабуть, найкраще зрозуміти, що це означає, можна, поглянувши на протилежне».
«Одкровення Йоана говорить про супротивника Бога — “звіра”. Цей звір, сила, що протистоїть Богу, не має імені, але має число: “це — число людське, і число його 666” (Одкр 13, 18). Це число, і воно робить людей числами. Ми — ті, хто пережили світ концтаборів — знаємо, що це означає. Жах того світу корениться в тому, що він стирає людські обличчя. Він стирає історію. Він робить людину числом, змінним гвинтиком в одній великій машині. Людина стає функцією — і не більше».
Це приголомшливі образи, особливо коли йдеться про жахи концтаборів, де нацисти вважали людей нелюдями. Тому ці невинні в’язні мали лише номери замість імен — номери, витавровані на їхніх руках, як у в’ючних тварин.
«Коли все, що існує, це функції, людина теж — не що інше, як функція. Машини, які вона сама сконструювала, тепер підкорили її своєму власному закону: людину потрібно зробити “читабельною” для комп’ютера, а це можливо лише перевівши її у числа. Все інше в людині стає неважливим. Все, що не є функцією, — це ніщо. Звір — це число, і він робить людей числами».
«Людину потрібно зробити “читабельною” для комп’ютера, а це можливо лише перевівши її у числа». Що це означає? Хоча наше техносуспільство нібито служить людству, науково-фантастичні романи і фільми давно попереджають про те, як технології починають владарювати своїми творцями. Але тут майбутній Папа йде ще далі: людство не тільки потрапляє в базу даних комп’ютера, але й позбавляється особистості заради підживлення цифрового звіра. Штучний інтелект сприймає те, що означає бути людиною заради людського комфорту, але йому бракує складності людських емоцій, людського бажання, всього того, що робить людство таким недосконалим — таким смертним. І, як завжди у випадку з Йозефом Ратцінґером, він витягує нас із порожнечі темряви й небуття:
«Але у Бога є ім’я, і Бог називає нас на ім’я. Він — Особистість, і шукає Людину. Він має обличчя, і Він шукає нашого обличчя. Він має серце, і Він шукає нашого серця. Для нього ми не є якоюсь функцією “світової машини”. Навпаки, Йому належать саме ті, що не мають функції».
Оскільки штучний інтелект продовжує наближатися до нормалізації і є майже неминучою частиною нашого життя, ці роздуми Йозефа Ратцінґера ставлять питання: якщо ШІ покращує суспільство, як він вплине на бідних і маргіналізованих, самотніх і покинутих? Як справжній пророк, Ратцінґер завершує свою проповідь цитуванням святого Йоана Божого:
«І коли я бачу моїх братів у злиднях і моїх сусідів, які страждають понад свої сили, пригноблені душею чи тілом стількома турботами, а я не можу їм допомогти, це викликає у мене величезну скорботу. Але я вірю в Христа, який знає моє серце».
Богослов, який згодом завоював серця вірних як своїм активним служінням, так і як пастир Вселенської Церкви на спочинку, цілком усвідомлював бурю релятивізму, яка охопила всіх нас. Він заспокоює нас, зосереджуючи наш погляд на імені, а не на номері. На імені Бога, на особі Ісуса Христа.
Переклад CREDO за: Джеймс Дей, National Catholic Register