Паломники, які прибувають до Рима на Ювілей, особливо під час Великого Посту, повинні відвідати особливе місце, яке називають одним із найсвятіших місць у світі. Це Scala Santa — Святі сходи: 28 кам’яних сходинок, якими Христос, як каже традиція, піднявся до преторії Пілата у Страсну П’ятницю.
Незалежно від пори року, перед Святими сходами, розташованими в санктуарії безпосередньо біля базиліки св.Йоана на Латеранському пагорбі, збираються люди. Деякі докладають зусиль, щоб на колінах пройти по цих сходах; інші чекають своєї черги. Скрушені християни визнають свої гріхи, просять відпусту для себе чи за померлого, розміщують на Святих сходах фотографії своїх близьких, молитви, малюнки — просячи про здоров’я та всі потрібні благодаті, пише Vatican News.
Scala Santa — Святі сходи — це надзвичайна реліквія, одна з небагатьох таких у Вічному Місті. 28 кам’яних сходів привезла до Рима св.Єлена, мати імператора Константина, після свого походу на Святу Землю в 327-328 роках. Це сходи з преторії Пілата. Ними Христос Господь мав не раз сходити й підніматися, коли Його взяли на суд і засудили до смерті у Єрусалимі.
Санктуарій XVI століття
Санктуарій на цьому місці збудований за папи Сикста V у 1590 році. Роком раніше папа попросив свого довіреного архітектора Доменіко Фонтану перенести Святі сходи з північного боку старого Патріархату за одну ніч туди, де вони стоять сьогодні.
Читайте також:
Як виглядають Святі сходи
Паломники на Святих сходах просять про благодаті й відпусти
З 1854 року, за волею Пія IX, Святі сходи перебувають під опікою священників-пасіоністів. Харизма цього ордену полягає в поширюванні пам’яті про Страсті Господні — «найбільший і найвеличніший витвір божественної любові», як зазначив засновник, св.Павло від Хреста.
Сходження як акт покути
Відтоді вірні піднімаються Святими сходами лише навколішках. Чіткою ознакою проходження цілих поколінь паломників є рівчаки, витерті на мармурових сходах.
«Сходження є дуже виснажливим, — визнає отець Леонелло Лейді, настоятель санктуарію. — Ця аскетична вправа має означати акт покаяння, співстраждання зі Страстями Христовими».
Тут падали краплі Крові Христа
На першій, одинадцятій та останній сходинках настоятель сакнутарію звертає увагу на наявність кількох засклених віконець, за якими видно мідні й мармурові хрести: «За традицією, що розвинулася в Середньовіччі, на деякі сходинки впали краплі Крові Христової після бичування. Ці плями, невидимі сьогодні, все ще є предметом поклоніння для паломників, які зупиняються тут і притуляються головою чи прикладають релігійні предмети», — додає отець Лейді.
Як каже традиція, краплі крові Христа впали на кілька сходинок.
Такими «релігійними речами» виявилися незліченні молитви, написані на папірчиках, розп’яття, розарії, малюнки чи фотографії близьких, для яких паломники просять про особливу благодать. Усе це знайшли під дерев’яним покриттям, яке змінами під час ремонтних робіт, що завершилися у 2020 році. Сьогодні ці побожні речі отці-пасіоністи зберігають у спеціальній вітрині.
Умови отримання відпусту
Під час згаданих консерваційних робіт, проведених співробітниками Музеїв Ватикану та фінансованих Patrons of the Arts in the Vatican Museums, на одній із чотирьох сходових клітин, побудованих навколо Святих сходів, було встановлено ліфт, щоб люди з обмеженими можливостями також могли здійснити паломництво й отримати повний відпуст, який надається у санктуарії за звичайних умов (сповідь, Причастя, визнання віри та молитва в намірах папи).
Щоб легше було зануритися в споглядання Страстей Христових, піднімаючись Святими сходами на колінах, їх вкривають 33 тематичні фрески.
Тут народилася концепція Ювілею?
У Санктуарії Святих Сходів також є каплиця св.Лаврентія, відома як «Sancta Sanctorum». За тих часів, коли інтронізації пап відбувалися в базиліці св.Йоана на Латерані, звідси вирушала процесія, яку очолював новообраний Папа Римський. Можливо, саме тут Боніфацій VIII вирішив проголосити перший Ювілей у 1300 році.
Нерукотворний образ
Відразу ж при вході до каплиці увагу привертає старовинна ікона Христа на престолі, вкрита дорогоцінним срібним окладом часів Середньовіччя. Його створення припадає на рубіж V i VI століть. Автор ікони залишається невідомим, а постання і прибуття цієї ікони до Рима оповите таємницею. Побожність приписує авторство цього образу святому Луці Євангелісту, а сам образ зветься «аcheiropoieta», тобто «без руки (людської) створений» — нерукотворний.
Нерукотворний образ
Вівтар, на якому може служити тільки Папа
Перед образом Христа стоїть вівтар часів Каролінгів, на якому міг служити Святу Месу тільки папа. Вівтар виглядає як сейф, закритий коричневими дверцятами, оточений масивною залізною решіткою, що кріпиться дуже складною системою замків. На дверях XIII століття зображені постаті святих Петра і Павла, які нагадують про голови апостолів, що колись зберігалися тут. Всередині знаходиться кипарисова скриня часів Лева III, яка містить численні реліквії: від сандалій Господа Ісуса до голів святих Агнеси і Пракседи.
Нема святішого місця
На стіні навпроти входу до каплиці св.Лаврентія, в релікварії з дерева та кришталю, знаходиться фрагмент дерева. Традиція іденьтфікує його як частину триклінію — святкового столу-ложа стародавності, за яким Господь Ісус лежав під час Тайної вечері у Великий Четвер. Тиша і таємниця оточують тих, хто потрапляє в це місце. «Non est in toto sanctior orbe locus» — читаємо напис уздовж стіни: немає місця у світі більш священного, ніж це.
фінансово.
Щиро дякуємо!
