Чи можуть розлучені отримати відпущення гріхів і Причастя?

Питання: Чи можуть розлучені отримати відпущення гріхів і Причастя?

Відповідь: Ми вже неодноразово відповідали на схожі питання, розвіявши поширену помилку, ніби розлучений католик не може долучатися до Таїнств і приймати Причастя. Повернемося ще раз до критеріїв, що визначають можливість для розлучених людей приступати до Таїнств.

По-перше, необхідно проводити розмежування між просто розлученими і розлученими, які вступили в новий шлюб або в співжиття.

Просто розлучені, як і всі інші вірні, не мають ніяких перешкод до того, щоб приступати до Таїнств Примирення та Євхаристії. У першу чергу це стосується людей, що потерпіли від розлучення, тобто невинної сторони.

Винна сторона, тобто особа, яка була ініціатором розлучення, після належного покаяння може приступати до Таїнств. Це покаяння не має на увазі повернення до подружнього життя, якщо розлучена особа вважає, що спільне життя неможливе. Таким чином, кожен з розлучених може приступати до сповіді і Причастя, навіть якщо їх спільне життя припинилося назавжди.

Зовсім інший випадок — це розлучені, які вступили в нове співжиття або зареєстрували новий шлюб (зрозуміло, ні про яке повторне вінчання мови бути не може). Тут можна навести критерії, зазначені в одній з інструкцій кардинала Ратцінгера, коли він був ще префектом Конгрегації віровчення. Інструкція з 1994 р.

Документ підкреслює нерозривність християнського шлюбу, але в той же час рекомендує ставитися до розлучених, які вступили в новий шлюб (йдеться про реєстрацію шлюбу в Державі, а не про таїнство Подружжя) з поблажливістю, як до дітей Церкви, навіть якщо вони не можуть ні отримати відпущення гріхів, ні приймати Причастя.

Цей документ містить правила, які застосовуються до тих, хто після розлучення вступив у новий шлюб або в цивільне співжиття.

По-перше, розлучені, які вступили в новий шлюб, перебувають у ситуації, що суперечить об'єктивній нерозривності шлюбу. Будучи вірною вченню Ісуса, Церква твердо переконана, що шлюб нерозривний. Другий Ватиканський собор говорить: «Глибоке єднання і взаємовіддача двох людей, так само як і благо дітей, настійно вимагають від подружжя повної вірності і нерозривної єдності» (GS 48).

Церква переконана, що ніхто, навіть Римський Папа, не має влади розірвати дійсний та звершений шлюбний зв’язок (під звершеним зв’язком мається на увазі взаємна віддача подружжя один одному в акті подружнього єднання). «Схвалений і звершений шлюб не може бути розірваний жодною людською владою і жодною причиною, крім смерті», — читаємо в каноні 1141. Церква, таким чином, навіть в особі Папи, не може визнати дійсність другого шлюбу, якщо попередній шлюб був дійсним. Тому заборонено проводити, з якої б то не було причини, нехай навіть і пастирської, обряди і церемонії, що відносяться до укладення другого шлюбу.

Другошлюбні розлучені — говорить далі документ Конгрегації віровчення — залишаються членами Народу Божого. Вони, як і всі вірні, покликані жити любов'ю Христа і материнської близькістю Церкви. Хоча такі віруючі знаходяться в ситуації, що суперечить Євангелію, вони не відлучені від Церкви і залишаються в її лоні, залишаються в церковному спілкуванні. Вони є членами Церкви, оскільки отримали Хрещення і прийняли християнську віру.

Керівництво з пастирського піклування сім'ї Італійської єпископської конференції містить такі уточнення: «Ті, хто перебуває в неканонічній ситуації, хоча і як і раніше належать до Церкви, не перебувають у повному з нею спілкуванні. Це відбувається тому, що їх життєвий статус суперечить Євангелії Ісуса, що пропонує християнам і вимагає від них вчинення нерозривного і вірного шлюбу в Господі». Слідом за Ісусом, який нікого не виключав з Своєї любові, Церква теж повинна бути близька до всіх, пропонуючи свої знаряддя спасіння.

Пастирі повинні розпізнавати різні ситуації: деякі зруйнували свій шлюб тяжкою провиною, інші були покинуті подругом; деякі переконані в неспроможності попереднього шлюбу, а хтось вступає в шлюб для того, щоб виростити дітей, народжених від нових відносин. Серед розлучених другошлюбних, нарешті, є й такі, хто долучився до віри і пройшов довгий шлях покаяння.

Аналізуючи кожну ситуацію, враховуючи особисті обставини кожного, пастирі покликані вказувати вірним конкретний шлях покаяння та участі в церковному житті.

У кожному разі, Церква молиться за них, підбадьорює їх і намагається проявляти материнське милосердя, підтримуючи розлучених людей у вірі й надії.

Будучи охрещеними, розлучені другошлюбні покликані активно брати участь у житті Церкви, в тій мірі, в якій це може бути сумісним з їх об'єктивною ситуацією.

Як дітей Церкви, їх закликають слухати Слово Боже, відвідувати Святу Літургію, невпинно молитися, здійснювати справи милосердя, виховувати дітей у християнській вірі і жити в дусі покаяння, день за днем просячи Божої благодаті.

Що стосується Євхаристії, то в документі Конгрегації віровчення підкреслюється важливість духовного причастя. Кардинал  Ратцінгер нагадує також, що участь у церковному житті не може бути зведена лише до прийняття Причастя.

В силу їх об'єктивної ситуації, розлучені, які вступили в новий шлюб, не можуть бути допущені до Святого Причастя і не можуть підходити до нього з власної ініціативи. Це є не дисциплінарною нормою, а природним наслідком об'єктивної ситуації, яка перешкоджає приймати Євхаристію. Це не Церква виключає їх, а сама їх ситуація, що суперечить союзу любові між Христом і Церквою, який вершиться в Євхаристії. Євхаристія — це їжа, яка допомагає подружжю зростати у взаємній любові і взаємовіддачі. При розлученні ця любов і взаємовіддача компрометуються. Існує й пастирська причина, через яку другошлюбні не допускаються до Причастя: якби вони були допущені, то вірні могли б впасти в оману щодо доктрини Церкви про нерозривність шлюбу. Окремі епізоди причащання з власної ініціативи або за згодою священика, що мали місце в пастирській практиці, про які повідомлялося в засобах масової інформації, абсолютним чином суперечать учительству Церкви.

Деякі священики проводять відмінність між офіційним допущенням до Причастя і тими нібито «допустимими» випадками, коли сама совість віруючого авторизує його приступати до Таїнства. Документ Конгрегації віровчення стверджує, що такий підхід помилковий: жоден із розлучених подругів, що співживе не з законним подругом, а з новим партнером, не може приступати до Євхаристії. Кардинал Ратцінгер підкреслює, що це є своєрідним християнським свідченням розлучених, які таким чином продовжують підтверджувати нерозривність свого першого шлюбу і свою вірність Церкві.

Розлучені другошлюбні не можуть бути наділені певними видами відповідальності в Церкві — такими, які вимагають повноти спілкування з Церквою і повноти християнського свідчення. Вони не можуть виконувати літургійне служіння, наприклад, бути читцями, не можуть бути катехитами, не можуть бути хресними батьками. Про все це йдеться в документі Конгрегації віровчення від 1994 року. Розлучені, які вступили в нове співжиття, не можуть бути допущені до участі в парафіяльних радах, оскільки їх члени в певній мірі виступають як представники всієї християнської громади.

Однак, немає жодних перешкод для участі розлучених другошлюбних в вінчаннях як свідків, хоча — уточнюється в документі — пастирська мудрість спонукає уникати цього через суперечності між роллю свідка Таїнства Шлюбу і тим фактом, що сама людина порушила нерозривність цього Таїнства в своєму житті.

Якщо розлучені, що вступили в новий шлюб, розходяться або живуть як брат з сестрою, припиняючи гріховне співжиття, то вони можуть бути знову допущені до Таїнств. Такі вірні повинні бути серйозно готові змінити своє життя, визнавши порушення нерозривних шлюбних зв’язків і вирішивши розійтися з тим, хто не є їх законним подругом. Якщо це неможливо з серйозних мотивів, наприклад, через виховання дітей, то вони повинні бути готові жити в повному утриманні. За допомогою благодаті, підтримуючої їх намір, їх відносини повинні все більше перетворюватися на дружні, на відносини взаємної підтримки та поваги.

При цьому залишається в силі припис «уникати спокуси» для інших вірних: хоча вони й можуть сповідатися і причащатися, краще це робити в іншій парафії, а не там, де відомо про їх співжиття, — адже навіть якщо вони живуть як брат з сестрою, у них це «на лобі не написано».

І ще одне міркування: якщо розлучений другошлюбний впевнений, що його попередній шлюб точно не був дійсним, то все одно вступ в новий шлюб неможливий, поки недійсність першого шлюбу не буде підтверджена канонічно, оскільки шлюб — це не тільки особиста справа двох подругів, а й громадський і суспільний інститут. Тому необхідне визнання першого шлюбу недійсним з боку компетентного церковного суду.

Розлучені, які вступили в новий союз, ніколи не повинні втрачати надію на спасіння. І хоча Церква не може йти наперекір вимогам істини і загального блага, вона не припиняє любити своїх синів і дочок, які перебувають у складних особистих обставин. Церква розділяє з ними страждання, супроводжуючи їх з материнською любов'ю і переконана, що вони не позбавлені благодатного світла, яке очищає, просвіщає, перетворює і веде до вічного спасіння. Церква закликає цих своїх дітей, які не мають можливості приступати до Таїнств, долучатися до Божого милосердя іншими шляхами, — до тих пір поки вони не досягнуть умов, необхідних для долучення до Таїнств Примирення та Євхаристії.

Переклад: Католицький Оглядач

На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан

Чи можуть розлучені отримати відпущення гріхів і Причастя?

Чи не зробив я гріха, прийнявши Причастя менш ніж через годину після їжі?

Чи має місячний календар наукове підґрунтя, чи він цілком з області окультизму?

Чи включає в себе євхаристійний піст утримання від куріння?

Які зараз існують католицькі місії?

Чи можуть прокляття і вроки передаватися з покоління в покоління?

Чому Бог не дає душі заздалегідь вирішити, народжуватися чи ні?

Як Католицька Церква ставиться до кремації?

Чи правда, що вбивство допустиме для захисту себе або ближніх?

Звідки ви знаєте, що Біблію надихнув Бог?

Як Католицька Церква ставиться до демократії?

Чи можна звичайній людині відвідати Ватиканську бібліотеку?

Чи існують історичні докази існування Мойсея та Йосифа?

Чи є душа у шеститижневого плода?

Чи можна мати віру, не приймаючи всіх її істин?

Скільки святих в Католицькій Церкві?

Чому католики і православні по-різному роблять «знак хреста»?

Про першість святого Петра і про соборність

Чи є види лікування, які Церква засуджує?

Що означає цілування вівтаря священиком?

Як можна пройти в Єрусалим між Самарією і Галілеєю (Лк 17,11)?

Чи не порушує хрещення немовлят принцип свободи особистості?

Чи можна виправдати працю в неділю? Адже кожен християнин знає про заповідь шанувати святий день

Хіба бар'єрна контрацепція і календарний метод – не одне і те ж?

У чому богословський сенс посту?

Чи не суперечить догмату про Непорочне Зачаття Діви Марії те, що Вона зазнавала страждання і смерть?

Чи дозволяє Новий Завіт планування сім'ї?

Про імена демонів

Як ставитися до гомеопатії?

Як Церква ставиться до великої різниці у віці наречених?

Коли і з якого приводу в Парижі на Монмартрі був зведений храм Святого Петра?

Які обов'язки свідка у Таїнстві Миропомазання?

Чи можна викреслити хресних батьків із свідоцтва про Хрещення?

Важкі питання. Чи є серед служителів Церкви масони?

Чи має християнин моральне право вимагати через суд відшкодування збитків чи краще «залишатися скривдженим»?

Яке значення має свічка, яку віруючі запалюють перед іконами в храмі?

Як Ісус міг пообіцяти розбійнику «Сьогодні ж будеш зі Мною в раю», якщо воскрес тільки на третій день?

Чи можна католику голосувати за партію, яка не скасовує неправедні закони?

Чи не гріх працювати на підприємстві, яке виробляє зброю?

Складні питання: що таке священна проституція?

Яка позиція Католицької Церкви щодо еволюційної теорії дарвінізму?

Чи гріх жити разом до шлюбу, коли є справжня любов і бажання наблизити іншу людини до Бога?

Чи правда, що комунізм не суперечить християнству?

Чи не суперечить молитва на розарії словам Господа: «Молячись, не говоріть зайвого, як ті погани?»

Чи можна ходити на Літургію не в неділю, а в понеділок?

Що означає «краще одружитися, ніж розпалюватися»?

 Чи можна отримати прощення гріхів, помолившись «Отче наш»?

Про літургійні зловживання

Хто такі ангели? І чим вони займаються?

Чи може католик носити кельтський хрест?

Контрацепція може зменшити кількість абортів?

У яких випадках вживання алкоголю і наркотиків є тяжким гріхом?

Чи гріх молитися, щоб Бог якнайшвидше покликав до себе важкохвору людину?

Як Церква ставиться до кремації?

Кого стосується припис щорічної сповіді?

Чому Бог не чує мої молитви?

Яка позиція Католицької Церкви щодо внутрішньоматкової спіралі?

Знову про індульгенції

Чи потрібно сприймати повчання священика після сповіді як слова Самого Христа?

Чи гріх, їдучи на вихідні, пропускати Месу?

Що буде, якщо висповідатися не перед священиком, а перед мирянином?

Чому римо-католики, на відміну від православних, не причащаються Кров'ю Христовою?

Чи можливе в Католицькій Церкві розлучення через жорстоке поводження чоловіка з сім’єю?

Чи відлучає від Церкви використання контрацептивів?

Чи допустимі шлюб і народження дітей за наявності важких генетичних захворювань?

Кого буде більше – спасенних чи засуджених?

У чому полягає непогрішність Папи?

Підслуховування сповіді

Чи будуть відкриті нам всі гріхи людей в Судний день?

Чи існують такі гріхи, які не можуть відпускати усі священики під час сповіді?

Як Церква могла прославити Жанну Д'Арк? Адже вона закликала вбивати англійців

Як християнин повинен ставитися до астрології та гороскопів?

Чому Папа беатифікував хорватського кардинала Степінаца, якого вважають фашистом?

Як Церква ставиться до вакцинації і до знеболювання наркотичними препаратами?

Що поганого в усиновленні дітей одностатевими парами?

Що відбувається під час Хрещення?

Чому католики вшановують святих і їх мощі?

Чи може Католицька Церква в майбутньому дозволити рукоположення жінок?

Як розуміти слова апостола Павла «Немає влади не від Бога»?

Чи можуть чоловік і жінка, розписані тільки в РАГСі, приступати до Сповіді та Причастя?

Чи має реінкарнація відношення до походження людей?

Чи існують особливі випадки, в яких допустиме використання презерватива для католиків?

Чому Бог не зупиняє зло і допускає страждання?

Де проходить межа між правом на оборону та превентивною війною?

Чи буде дійсною Сповідь, якщо почуття каяття «охололо»?

Чи припустимий аборт у випадку аненцефалії?

Чи можна християнинові дотримуватися кашрут?

Чому Церква скасувала заборону відспівувати самогубців?

Чи потрібно прощати тих, хто не просить прощення?

Як перемогти страх «поганої Сповіді»?

Як відрізнити одкровення Бога від диявольських навіювань?

Чи можуть помисли бути таким же гріхом, як і дії?

Навіщо сповідатися з гріхів священикові?

Багатство і розкіш Церкви

В яких джерелах йдеться про мучеництво апостола Петра в Римі?

Від кого походять люди?

Вона – католичка, він – розлучений православний. Чи можливий шлюб?

Два питання від мусульманина

Звідки взялася дружина у сина Адама і Єви?

Католицизм і англіканство

Про реінкарнацію

Протестанти і апостольське спадкоємство

Хто встановлює день нашої смерті?

Чи може диявол вселитися одночасно в кількох людей?

Чи можна контактувати з померлими родичами?

Чи можна молитися за тварин?

Чи можна причащатися без попередньої Сповіді?

Чи можна спати у хлопця?

Чи можна сповідатися у різних священиків?

Чи нормально для християнина боятися смерті?

Чи правда, що Адам прожив 930 років?

Чи правда, що євреї досі очікують прихід Месії?

Чи суперечить християнству психоаналіз Фройда?

Чому важко потрапити відразу в Рай?

Чому Церква за аборт відлучає, а за вбивство – ні?

Що значить – хула на Святого Духа не проститься?

Що означає відлучення від Церкви?

Що сказати людині, яка думає про самогубство?

Як Бог може бути єдиним і в той же час Трійцею?

Як прийняти Таїнство Хрещення у дорослому віці?

Яка різниця між святими і блаженними, між Отцями Церкви і Вчителями Церкви?

Які обов'язки накладає Таїнство Шлюбу, і чи може їх невиконання стати виправданням для розлучення?

Якщо Бог знає все, то навіщо Він створює людей, які підуть в пекло?