Якщо сіль… здуріє (moranthe)

У рамках циклу «Біблійна мова» о. Костянтин Морозов OFMCap пояснює філологічні феномени, що зустрічаються в недільному Євангелії:

Є відомий ефект втрати сіллю смаку. У різних мовах цей ефект описується по-різному. Українською можна сказати, що сіль вивітрилася, тобто смак «проминув із вітром». Латинська мова скаже, що сіль змарніла (evanuere), італійська — що втратила смак, французька — що втратила природні властивості.

Цікаво, що грецька біблійна мова для опису цього явища використовує пасивну форму дієслова moraino. Це дієслово має спільне значення з прикметником moros – дурний, глупий. В активному значенні moraino означає робити глупим, показувати глупоту, пошити у дурні. В пасивному значенні це дієслово може вказувати на те, що хтось стає дурнем або виявляється дурнем. Звичайно, що пасивний стан цього дієслова також означає втрату смаку, проте, якщо спробуємо взяти до уваги перше безпосереднє значення, то можемо сказати, що сіль неначе «стає глупою, втрачає розум, дуріє, стає пустою, пустоголовою».

Якщо сіллю є учні Христа (Мт 5, 13), тоді вони дійсно можуть стати, як сіль «без мізків», можуть втратити Христа, віру і розум і стати, як та глупа людина (moros), що будує свій дім на піску, тобто не на словах Христа (див. Мт 7,26).

Інший аспект бачимо в біблійному тексті, коли Ісус вказує на зворотній процес вивірення солі: «Чим сіль посолити, як її зробити солоною? Вже нінащо непридатна». Оця непридатність в грецькій мові передається дієсловом ischyo, мати силу: «вже до нічого не має сили». Отже, сіль має мати силу солити, а коли її втрачає — втрачає своє основне і єдине призначення.

Христос є Божою мудрістю. Хто Його втрачає —  втрачає світлий розум. Христос — Той, Хто укріпляє слабких. Хто Його втрачає — залишається сам і нічого доброго зробити не спроможний.