Вони встають о 6-й вранці, готують сніданок, їдуть на роботу, потім прибирають, уночі прасують дитячий одяг. Їхнє тіло кричить: відпочинь! А розум наполягає: ти не можеш нікого підвести!
Усмішка не сходить з їхніх облич, а з вуст не зникають такі вирази, як «ну звісно», «без проблем», «так, я це зроблю». Вони виконують роботу за подругу-співпрацівницю, коли в неї болить голова. Займаються дитиною куми, коли тій треба до дантиста. Завжди доброзичливі, хоч не завжди мають на це охоту і час. Багато жінок мають проблеми зі своїм буттям люб’язною. Кажуть, що інакше не можуть, а допомога іншим стає для них цілим світом. І найскладніше — вони не бачать у цьому проблеми.
Я так більше не можу
Життя М. вже цілий рік крутилося довкола праці в корпорації. Вона цінувала це місце, з високою зарплатою і приємною атмосферою в колективі. Шеф трохи вимогливий, але вона вміла підлаштуватися. Коли просив залишитися на понаднормові години, відповідала: нема питань! Коли він казав, щоб прийшла на роботу і в суботу, бо без її допомоги він не підготує презентацію на понеділкову зустріч із керівництвом, — погоджувалася. Ніколи не вимагала додаткової оплати, хоч загалом працювала на 8 годин у тижні більше.
— Це мій шеф, не годиться відмовити, — пояснювала М. Червона лампочка спалахнула в її голові аж через рік праці. Вона поступово обмежувала контакти зі знайомими, відмовлялася від спільних походів у кіно. Багато працювала, не маючи часу на інші заняття.
Кожний має право відмовити
Невміння сказати «ні» або зробити комусь зауваження може зробити так, що люди, загалом беручи, будуть приємну особу любити, але з повагою це не матиме жодного стосунку. Кожний має право відмовити, тим більше тоді, коли прохання пов’язане з чистою вигодою і використанням іншої людини.
— Зрештою я усвідомила, що більше так не можу, і тепер знаю, що можна навчитися відмовляти, — каже М. — Я почала це робити на наступній роботі, бо на попередній шеф не зрозумів «раптової зміни» в мені.
Першим кроком у зміні образу люб’язної людини є відповідь собі самій на запитання: коли ти така мила, бо сама того хочеш, а коли ти так поводишся, бо «так треба»? Друга ситуація стосується моментів, коли ти боїшся комусь відмовити, бо вважаєш, що тебе розфрендять на Фейсбуку або не підуть із тобою в п’ятницю на пиво. Зроби експеримент. Якщо ти відмовиш і станеться так, як ти думала, — замислись, чи це, бува, не на ліпше для тебе. Чи то був твій справжній друг, чи він мав із тобою справу просто заради своєї вигоди?
Ти не відповідаєш за почуття інших
Говорити «ні» рівнозначне зі здобуванням пошани. Парадоксально, якщо ти роздаєш свій час направо і наліво, люди швидко до цього призвичаюються і перестають цінувати. А що з цим пов’язане — дякувати. Певно, ти цього не хочеш, правда? Стара приказка «практика робить майстра» ідеально відповідає також і цьому випадкові. Тому спробуй заощадити свій час і подумай, кому ти хочеш його присвятити. Коли вже вирішиш, не перебуваючи при цьому на відстані простягненої руки, — напевно зустрінешся з вдячністю.
Запам’ятай: кожний відповідає за власні почуття. Ти не можеш перейматися тим, що, відмовляючи, справиш комусь прикрість або він розізлиться. Зрілість твого співрозмовника має допомогти йому зрозуміти це і не вилити на тебе складні емоції. Якщо станеться інакше — подумай, що твоя відмова може допомогти розвиткові цієї людини.
Люб’язні дістають підвищення останніми
Як ствердила британська психологиня Джекі Мерсон, буття милим зовсім не допомагає кар’єрі. Роботодавці не нагороджують люб’язних працівників. Зовсім навпаки — вони вибирають тих, хто не боїться виражати власну думку, завдяки чому вони плідніші в роботі.
Тренувати уміння позбутися того, щоб за всяку ціну бути милою, — важливе; але, як і в усьому, тут також потрібно дотримати міри. Не про те йдеться, щоб зараз наперекір усім довкола відповідати «ні», а про те, щоб це рішення було повністю згодне з тим, що ми вважаємо слушним. Відмовляти можна багатьма способами, також і цілком культурно. Якщо ввічливість іде в парі зі здоровою оцінкою ситуації, вона означає велику силу. А з такою силою набагато легше йти життям.
Переклад CREDO за: Александра Льонґава, DEON
фінансово.
Щиро дякуємо!
