Дев’ятирічний Мануель відійшов до неба 2010 року після тривалої боротьби з онкологічним захворюванням. Він залишив по собі винятковий заповіт — свідчення, що проймає незвичайністю та близькістю взаємин із його найближчим другом — Ісусом.
Своїм коротким життям Мануель показав, яким живим і водночас простим може бути зв’язок із Богом, і як сильно можна переживати Божу присутність у нашій буденності. Він був переконаний, що має виконати «місію Світла», щоб інші могли пізнати і полюбити Ісуса Христа.
Вільний від стереотипів і церемоній, він листувався зі священиками, єпископами, папою Бенедиктом XVI, ставлячись до них як до друзів. Безвинне страждання дітей тяжко пояснити чи зрозуміти. Мануель, попри свій юний вік, глибоко усвідомлював його цінність, також і для інших. Свідчення воїна Світла не зосереджується на ньому, а показує, якою близькою може бути дружба Бога і (малої) людини.
«Я мала щастя знати Мануеля: хлопця виняткового, який попри свою тяжку хворобу допомагав іншим і додавав їм відваги. Це була дитина співчутлива і щаслива, коли могла допомагати тим, хто був у тяжкій ситуації», — Клавдія.
«Я щораз більше переконаний, що, пізнаючи Мануеля, бувши присутнім при його першому й останньому земному Причасті, а також радіючи плодам його молитов, я отримав виняткову благодать», — П’єро.
«Дякую, Ісусе, за особливий дар Мануеля. Сердечно дякую його сім’ї за те, що з погідним духом зуміла жертвувати його Тобі, даючи свідчення, що — як казав св.Августин —- страждання треба вміти перемінювати у жертвування з любов’ю», — Росарія.
Коли тільки сили йому це дозволяли, Мануель відвідував Ісуса в лікарняній каплиці. Під час одного з цих візитів він написав свою, імовірно — найкрасивішу і найзворушливішу молитву. Ця молитва сподобалася також і йому самому, до тієї міри, аж він попросив маму, щоб прикрасила її фотомонтажем, який представляє його в момент, коли Мануель обіймає свого найбільшого Друга:
Ісусе, обійми мене!
Прошу Тебе, Ісусе, обійми мене,
коли мені сумно.
Ісусе, обійми мене,
коли я в лі карні й дуже страждаю!
Ісусе, обійми мене,
коли я плачу.
Дай мені силу, щоб я впорався з усім.
Не покидай мене ніколи,
бо в Твоїх обіймах я знаходжу притулок і почуваюся безпечно.
Обдаровуй мене неустанно Твоїм святим благословенням,
бо завдяки ньому до мого нутра увійдуть чудесні ліки,
які маєш тільки Ти.
І Ти зробиш для мене багато чарівних речей,
однак усі — без жодних фокусів.
Тоді сум переміниться в радість,
страждання стане даром,
сльози стануть краплями молитви!
А моє життя зміниться.
Прошу Тебе: Ісусе, обійми мене.
Мануель.
Він подарував цю молитву Джозефіні, яку звав Джузі. Мануель не міг зробити для Джузі кращого подарунка! Її зворушення сягнуло вершини кількома днями пізніше, коли вона почула від Мануеля, який саме повернувся з лікарні:
«Я молився за тебе під час Причастя і маю для тебе послання від Ісуса. Він мені сказав, що любить тебе набагато більше, ніж ти спроможна Його любити!»
Уривок із книжки: Енца Марія Мілана, Валеріо Боччі. «Мануель, Малий воїн Світла».
фінансово.
Щиро дякуємо!
