У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.
Серце Ісуса, джерело всякої розради
Недарма після закликів до Серця Ісуса, який принизився, страждав і був пронизаний списом — слідує заклик, який визначає Серце Ісуса як джерело всякої розради. Цей заклик нагадує нам слова св. Павла: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милостей і Бог усякої втіхи, який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішити тих, хто перебуває у різних скорботах» (2 Кор 1, 3-5).
Нам усім потрібна розрада, тому що всі ми маємо часто якісь турботи в цьому світі. Сьогодні життя — це постійна боротьба. Різні страждання пригнічують нас: фізичні — хвороби, втома, голод, холод; духовні — приниження, спокуса, сумніви, ненависть із боку наших ближніх, страх перед смертю… Тож нам потрібна розрада, яка дала б нам певну радість, мов олію, що підтримує полум’я лампи нашого життя. Багато хто шукає цієї втіхи в іграх, алкоголі, наркотиках, чуттєвості або в гріху. Вони відчувають таку втіху, як той спраглий, хто п’є солону воду.
Іноді ми намагаємося шукати допомоги в людей. Однак чи часто нам вдається зустріти добру і мудру людину? Скільки разів ми маємо справу з фальшивим другом, який обтяжить нас тягарем власного хреста, або лицемірною людиною, яка хоче потішити нас компліментами, що не приносять нам користі? Єдину справжню розраду ми можемо знайти в Пресвятому Серці Ісуса. Він сказав це сам: «Прийдіть до Мене, всі струджені та обтяжені, — і Я дам вам відпочинок!» (Мт 11,28). Ісус дав св.Маргариті обітницю: «Я буду втіхою всім душам, які віддані моєму Серцю».
Коли в якомусь смутку чи тузі ми звернемося до нашого Спасителя і усвідомимо Його любов, то почуємо в своєї душі Його голос: «Я люблю тебе, Я з тобою і хочу твого добра». Тоді наші труднощі втрачають свою гостроту і душа повертається до спокою та мужності продовжувати нести важку долю.
Ісус може бути нашим справжнім другом, оскільки Він знає смак страждань та має співчуття до стражденної людини. У Посланні до євреїв ми читаємо: «Адже маємо не такого Первосвященика, який не може співчувати нашим слабкостям, але який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги» (Євр 4, 15-16).
Ісус знає всі людські біди й нещастя, не лише з часів свого земного життя. Він завжди їх бачить. Слава, яка Його оточує, не зробила Його серце нечутливим. Воно завжди те саме. «Я не залишу вас сиротами», — сказав Він. Господь залишився з нами в Пресвятому Таїнстві, щоб нам не довелося шукати Його далеко на небі. Тому в Євхаристії ми маємо Серце, якому можемо довірити свої скорботи і втіхи.
Ісус із Дарохранительниці оточує нас усіх любов’ю та супроводжує нас на всіх стежках життя. Скільки сил і відваги вливає в наші серця усвідомлення того, що Ісус є тут у цій консекрованій Гостії! Той, хто знає наші труднощі й скорботи, знайде ефективний спосіб потішити нас.
У Святому Причасті Ісус приходить до наших душ. Тож у нас немає підстав заздрити святому Йоану, що він міг покласти голову на груди Спасителя. Якби ми мали віру, яку мали святі, то знання того, що Ісус є з нами, розвіяло б усі наші скорботи. Страхи утікали б, як темрява перед сходом сонця.
фінансово.
Щиро дякуємо!
