Якими мовами розмовляв Господь Ісус? На це запитання відповідає на шпальтах ватиканського щоденного видання швейцарський бібліст і екзегет Даніель Марґера.
Він пояснює, що у І ст.н.е. в тодішній Палестині послуговувалися латиною, грецькою, гебрейською і арамейською мовами. Однак із цього списку одразу треба виключити латину, оскільки її вживали тільки представники римської влади у політично-адміністративному контексті. Тільки судові записи латиною з тих часів знайдено в Кесареї Надморській, де резидував губернатор, і в Єрусалимі.
Своєю чергою грецька мова, після завоювань Александра Великого, «стала тим, чим нині є англійська: мовою загального спілкування». Написи на монетах, чеканених за панування царя Ірода Великого, були виключно грецькою. П’ять відсотків рукописів, знайдених у Кумрані, написані саме цією мовою. Юдеї, які займалися торговим обміном або підтримували інші стосунки з не-юдеями, розмовляли саме грецькою.
— Щоразу, коли Він разом із сім’єю йшов у паломництві до Єрусалима — міста святого, але еллінізованого, — Ісус входив у контакт із грецькою культурою. Щоб розмовляти з римським центуріоном, треба було використати спільну мову (див. Мт 8, 5-13). Це не означає, що ми можемо бути певні, що Він опанував розмовну греку, і ще менше — що Він знав грецьке письмо; але можна зробити висновок, що Ісус знав грецьку мову такою мірою, щоб її розуміти і щоб Його розуміли. В ході свого судового процесу Він міг розмовляти з Понтієм Пілатом грецькою (див. Йн 18,28 — 19,12), але існує імовірність того, що там був присутній тлумач, — пояснює Марґера.
Фото: Niels Ackermann / La Croix
Коли йдеться про гебрейську — «мову Святого Письма», то вона була щораз сильніше «резервована» для священних текстів. Аргументується це тим, що «Кумранська бібліотека, яка містить найбільше гебрейських текстів, доводить, до в І столітті розмовлялося живою гебрейською». Однак більшість біблійних коментарів (тарґумім), написаних арамейською — також і з кумранських рукописів, — ставить під сумніви погляд, що в часи Ісуса народна гебрейська ще була жива.
Своєю чергою, сцена в синагозі у Назареті (дивю Лк 4, 16-30), де Ісус бере сувій із книгою Ісаї та читає уривок, ще до того як коментувати його, веде до висновку, що Він читав гебрейською. На жаль, ця сцена може бути пізнішим компонуванням св.Луки, який почерпнув її зі свого знання синагогальної літургії, а отже, історичність цього епізоду не гарантована. Натомість факт, що Ісус промовляв у синагозі й дискутував з ученими в Писанні про інтерпретацію Тори, робить правдоподібною тезу, що Він «читав біблійну гебрейську, оскільки в іншому разі Його би не сприймали всерйоз».
Хоча гебрейська була мовою, якою завчали напам’ять біблійні тексти, то на Близькому Сході І століття на щодень послуговувалися арамейською. І безумовно саме цією мовою Ісус розмовляв зі своїми співрозмовниками, нею повчав люд. Новий Завіт зберіг сліди арамейських ідіоматичних виразів, таких як «abbà» (отче, а точніше — татусю), яким Ісус звертався до Бога Отця (див. Мк 14,36; Гал 14,6); «talitàcum» (дівчинко, встань) до доньки Яїра (див. Мк 5,41), «effatà» (відкрийся) до глухонімого, а насамперед — волання з хреста (див. Мк 15,34): «Eloí, Eloí lamà sabactàni» (Боже мій, Боже мій, чому мене покинув). Йоахим Єремія нарахував 27 арамейських слів, приписуваних Ісусові в Євангеліях і рабиністичних джерелах, — нагадує Марґера.
Тож Ісус був «тримовний» — трилінгва. «Він трохи говорив грецькою, щоби звертатися до чужинців та римлян, читав Святе Письмо гебрейською і розмовляв арамейською — своєю рідною мовою», — підбиває підсумки швейцарський бібліст.
фінансово.
Щиро дякуємо!
