Коли ми читаємо про те, як Ісус вибирав собі апостолів з числа своїх учнів, у нас може виникнути закономірне питання: а як бути з тими, кого не було обрано?
Що вони зробили після цього? Що робити нам, коли нас не обрали?
Учні, яких не вибрали
Ми знаємо, що у Господа було багато учнів. Одного разу Він обрав сімдесят двох з них і послав їх проповідувати перед собою. Було також багато близьких до Ісуса осіб: Його добрий друг Лазар та його сестри Марія і Марта. Був Закхей, що пережив таке ж глибоке навернення, як і будь-хто з обраних. Був сотник, чия віра перевершила всіх в Ізраїлі (Мт 8,5-13) — він, безумовно, був хорошим кандидатом. А як бути з жінками, що, зцілені від хвороб та одержимостей, були такими гідними знаряддями для місії? (Лк 8, 1-3). Багатьох інших Христос зцілив та вилікував; багато людей були зворушені Його словами і, безсумнівно, хотіли піти з Ним. Але нікого з них не було обрано.
У більшості з нас трапляються такі моменти в житті, коли нас не обирають. Це може бути підвищення на роботі або стипендія, на яку ми претендуємо; творча кар’єра, яка нікуди не просувається; навіть стосунки, які розпадаються. Ми можемо почуватися так, ніби Бог проходить повз нас. Чому? Звісно, цим Бог нам намагається щось сказати, — але що саме?
Що нам говорить Бог?
Можливо, Він хоче, щоб ми уважніше подивилися на себе. Будь-який тренер скаже вам, що завдяки своїм поразкам ви навчаєтеся більшого, ніж завдяки перемогам. Чи достатньо ми працюємо? Чи готові йти на жертви? Чи достатньо хороші плоди нашої праці? Ми знаємо, що п’ятеро з обраних Ісусом — Петро, Андрій, Яків, Йоан та Матей — залишили свої професії (у випадку Матея це була ще й дуже прибуткова професія), щоб піти за Ним. Нам годиться пам’ятати, що ті, хто могли б бути послідовниками Ісуса, не стали ними, бо не були готові віддати достатньо.
У нашому світі, де «переможцем є кожен», можливо, першу в своєму житті чесну оцінку ми отримуємо під час першої серйозної поразки. Чи достатньо у нас смирення, щоби прийняти це і отримати з цього корисний урок?
Таким само хибним, як твердження «переможцем є кожен», є твердження «ти можеш бути ким захочеш». Ні, ти не можеш. Певні роботи й покликання вимагають здібностей та навичок, якими не всі з нас володіють. Багато батьків прагнуть, щоб їхні діти навчалися в університетах, здобуваючи певні професії, — як правило, прибуткові та престижні, — хоча здається очевидним, що дитина має хист зовсім до іншого, і для неї набагато краще (і щасливіше) було би стати простим вчителем чи механіком. Для того, щоб прийняти власну обмеженість, потрібно мати велике смирення та схильність до святості.
Не зараз
Бог також може говорити нам «Не зараз». Ми знаємо імена двох людей, яких Господь свого часу не обрав: Йосифа-Варсаву, прозваного Юстом, і Матія. Згодом серед цих двох обирали того, хто мав зайняти місце Юди — і Юст знову програв, коли жереб випав не йому. Вони не сказали, що «виноград кислий», коли їх не було обрано, а прийняли свою долю зі вдячністю Богові. Хіба Бог не просить нас про таку ж стійкість, щоб ми були здатні залишатися з Ним навіть тоді, коли наше життя, здається, нікуди не рухається?
Щось іще
Бог може мати на увазі, що має для нас щось інше — щось краще. Відмови в отриманні бажаного можуть насправді бути проявами Божої доброти і турботи (що знає кожен хороший батько). Те, що багатьох не було вибрано, не означає, що вони були недостатньо хороші; це просто означає, що вони не надавалися для саме цієї місії. Варто пам’ятати, що Господь не обрав до числа апостолів власну Матір, найчистішу та найсвятішу людину, яка будь-коли жила.
Якщо вас відкидають в одній галузі роботи, це може бути Божим способом сказати вам: «Ні, твої таланти не в цьому; ти потрібен Мені в іншому місці». Пам’ятайте, що святий Франциск Ассізький не був покликаний до священницького сану. Не кожен може бути генеральним директором, не кожен — священником чи єпископом, не з кожного вийде хороший юрист або керівник відділу. Симфонія звучала б досить дивно, якби у ній не було гармонії.
Коли нас оминають
Коли нас обходять увагою, так легко впустити образу і цинізм у своє серце. Нам не подобається, коли нас «ставлять на місце». Це в нас говорить наша гординя, що веде нас до нищівної критики та образ інших людей — і це отруює зсередини нас самих.
Якщо ми подивимося на список апостолів, то побачимо, що Юду Іскаріота було обрано останнім. Ми припускаємо, що так сталося тому, що він був тим, хто згодом зрадив Христа; але також це може не означати нічого, крім власне того факту, що його вибрали в останню чергу. Чи він обурювався цим? Чи не через це він почав накопичувати образу у своєму серці? Першим, хто відмовився посісти належне йому місце, був Люцифер, і зараз він, здається, проводить багато часу, змушуючи нас так само обурюватися своїм місцем, бо це призводить до заздрощів і злості.
Святість
Справжня святість не має жодного стосунку до місця, яке ми посідаємо, а полягає в тому, як саме ми його посідаємо. Потрібно запитати себе: я шукаю успіху чи святості? Пам’ятаєте того чоловіка з землі Гадаринської, з якого Ісус вигнав демонів? Він хотів піти за Господом, але Той сказав йому: «Вернися до дому свого і розкажи, які речі великі вчинив тобі Бог!» (Лк 8,39).
Святий Франциск Сальський казав: «Будь тим, хто ти є, і будь ним добре». Святий Хосемарія Ескріва висловлювався більш жорстко: «Як ти прагнеш бути надзвичайним! Проблема такого честолюбства полягає в тому, як сильно це вульгарно». Потрібно пам’ятати про це, молячись під час молитви Господньої «і не введи нас у спокусу».
Звичайність?
Не варто сприймати жодне з цих слів як заклик до посередності або вічного вдоволення другим місцем. Ми повинні бути найкращими в тому, що робимо. Рання Церква зростала завдяки проповіді апостолів, але також і на прикладі звичайного життя тих людей, які апостолами не були. Я знаю, що моя віра зростала завдяки прикладам життя священників, батьків, вчителів, різноробочих та домогосподарок, яких ніколи не зобразять на церковних вітражах, але які, без сумніву, будуть яскраво сяяти в Небі.
Задоволеність своїм життям — рідкісна у наші часи чеснота. Ми здобуваємо її, коли дозволяємо Богу вести нас туди, куди Він хоче. Насправді кожен з нас — обраний. Нам просто треба довірити вибір Господу.
Переклад CREDO за: Catholic Stand
фінансово.
Щиро дякуємо!
