«З’їм рибу — і порядок», «Цієї п’ятниці є диспенсація чи ні?» Приблизно так виглядає нинішній підхід багатьох християн до посту. Будьмо щирими: це сильне спрощений підхід до питання, яке має значно глибший сенс.
Підхід Церкви до споживання м’яса — питання складне. Ми не повинні обмежувати його лише літерою канонічних приписів і можливістю звільнення від цих правил.
Варто знати, які теологічні, історичні та суспільні підстави має християнське ставлення до споживання тварин. Постараймося також відповісти на запитання: чи можна поєднати вегетаріанство і піст?
Піст і аскетизм
Великий Піст — це час, коли ми особливо звертаємо увагу на аскетизм у його тілесному значенні. У Римо-Католицькій Церкві чинні правила щодо харчування під час посту, об’єктивно кажучи, не надто обтяжливі й суворі.
Насправді більш вимогливі, з формального погляду, — східні традиції. Особливо православні, де вірним не дозволено, крім деяких винятків, споживати в їжу продукти тваринного походження (зокрема, рибу та молочні продукти) протягом усього Великого Посту.
Тим не менш, треба зазначити, що в наші часи серед вірних багатьох християнських конфесій у повсякденному житті буває по-різному з суворим дотриманням принципів посту.
Ми дедалі менше розуміємо сенс посту
Можна дати зручну відповідь, що такого роду тенденції — це наслідок посилення процесів секуляризації та послаблення релігійних практик. Звісно, в цьому твердженні є частина правди; але це буде фрагментарна відповідь.
Що може схиляти сучасну людину бути легковажною чи байдужою щодо посту або утримання від певних страв? Чому ми часто не бачимо сенсу в дотриманні посту? Нерідко ми можемо зіткнутися з прямо поставленим запитанням: «Чи Бог насправді гніватиметься, якщо ми в певний пісний день з’їмо хот-дог або ковбасу?»
М’ясо та вільний ринок
Хочемо ми цього чи ні — сучасна економіка спирається на принцип попиту та пропозиції. Як і на асортимент харчових продуктів.
Вільний ринок в епоху глобалізації дає нам необмежені можливості доступу до різних видів їжі. Як оброблених і безпосередньо готових до вживання, так і тих, що потребують кухонної обробки.
Отже, не дивно, що за таких обставин існує величезна й прибуткова галузь економіки племінного і тваринницького виробництва. Не лише м’ясних, а й рибних та молочних продуктів. А споживання м’яса може здаватися чимось звичайним, як, наприклад пиття кави та чаю, користування інтернетом або громадським транспортом.
М’ясо тільки на свята
Для сучасної людини ідея стриманості від споживання м’яса з релігійних поглядів може бути вже не такою зрозумілою, як для наших предків.
Головна відмінність між давниною та сучасністю полягає, насамперед, у загальній доступності м’яса. Суспільства у давні часи — зрештою, не лише в Європі, а й на Близькому Сході, звідки походить християнство, — ще не знали масового, промислового тваринництва та виробництва тваринної їжі.
М’ясо тварин з’являлося на столах насамперед на свята та на особливі сімейні урочистості. Пізніше, мірою доступності, — в неділю.
Пісна риба
Людям у давні часи було легше поєднати набагато суворіші колись засади посту з умовами повсякденного життя та кулінарними звичками.
Отець Єнджей Кітович у своїй відомі праці «Опис звичаїв за часів панування Августа ІІІ» згадує, що у Великий Піст на столах католиків переважали рибні страви, особливо оселедець. У Велику Середу, перед Пасхальним Триденням, у різних місцевостях влаштовували «похорон оселедця», який протягом 40 пісних днів був постійним пунктом щоденного меню.
Той-таки автор згадує монахів із православних монастирів, які протягом усього Великого Посту жили на хлібі, воді та приготованих без олії овочах.
У біблійному раю не їли м’яса
Отже, ми вже знаємо, що обмеження споживання м’яса в піст були тісно пов’язані з цивілізаційними умовами. Але чи є теологічні підстави утримання від споживання м’яса або продуктів тваринного походження?
Така традиція походить зі Старого Завіту. Цікаво, що в Едемському саду Адам і Єва не їли м’яса тварин, а тільки плоди дерев і рослини.
«По тому сказав Бог: “Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу. Всякому ж дикому звіреві, всякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі й має в собі живу душу, я даю на поживу всяку зелень трав”. І так сталося» (Бут 1, 29-30).
«Вам на вжиток дані…»
Після гріхопадіння наших прабатьків Бог сказав Адаму: «…проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого» (Бут 3,17).
Одразу після потопу, укладаючи союз із Ноєм та його синами, Творець сказав: «Страх і ляк супроти вас нехай буде на кожній земній тварині, на кожній піднебесній птиці, на всім, що повзає по землі, й на всіх морських рибах: вам на вжиток дані вони. Все, що рухається й живе, буде вам на їжу: так, як дав Я вам усі зелені рослини. Тільки м’яса, що в ньому ще життя, себто кров, не їстимете» (Бут 9, 2-4).
Порушена гармонія творіння
Багато теологів робили з вищесказаного висновок, що первинним задумом Бога було, щоб живий світ харчувався рослинами та плодами дерев (люди) і травами та зерновими (тварини). На цьому наголошує «Церковна енциклопедія, згідно з теологічною енциклопедією Ветцера та Вельте, з численними доповненнями», видана в ХІХ ст. У 20-му її томі читаємо:
«Убивство живих істот іншими живими істотами для того, щоб їсти їхнє м’ясо, суперечило призначенню творіння у його первинному стані і взагалі не відповідало миру та гармонії, яка охоплювала й ощасливлювала всіх істот до гріхопадіння перших людей». Оскільки через гріх наших предків порушився створений Богом баланс — з’явилися проблеми, пов’язані зі споживання м’яса та продуктів тваринного походження.
Не всіх тварин можна їсти
У Книзі Левіт ми знайдемо чіткі вказівки, які Бог дав Мойсею та Аарону, щодо заборони їсти м’ясо певних видів тварин, зокрема: верблюдів, бабаків, зайців та свиней, водних істот без плавників, орлів, грифів, яструбів, соколів, круків, страусів, сов, бакланів, лебедів та пеліканів, кротів, мишей, ящірок та черепах.
Їх було названо «нечистими тваринами», а контакт із їхніми трупами робив нечистою людину. Ці заповіді чітко сформували харчову традицію Старого Завіту.
Чи їв м’ясо Ісус?
Христос у Євангелії дотримувався ритуальних приписів Старого Завіту. Але фарисеї часто закидали Йому, що Він не постить і не їсть так, як було прийнято в тодішньому Ізраїлі.
Спаситель брав участь у Пасхальних трапезах, де головною стравою було, згідно з традицією з Книги Вихід, запечене ягня з гіркими травами. Євангеліє згадує в контексті меню Ісуса рибу, хліб та вино.
Але це означає автоматично, що Він узагалі не їв м’яса, дозволеного єврейським законом. Також Ісус не раз зазначав, що нечисті не речі, створіння чи зовнішні явища, а те, що виходить зсередини людини, яка піддається гріху (пор. Мк 7, 20-23).
Святий Павло про м’ясо та спокушання
Втіленння Ісуса, а пізніше — Його перемога на хресті над смертю та воскресіння поклали край Старому Завітові, а також змінили в певному сенсі тілесність людини, відкриваючи її на можливість повної переміни і спасіння через благодать і Боже милосердя. В Першому посланні до коринтян св.Павло пише:
«Отже, відносно споживання ідоложертовного м’яса, ми знаємо, що ідол є ніщо у світі, і що немає іншого Бога, крім одного (…) Та не всі мають це знання. Деякі з-за привички до ідолів аж по сьогодні споживають м’ясо як ідольську жертву, а сумління їхнє, бувши слабке, скверниться. Адже страва не зближує нас до Бога: коли не їмо, не втрачаємо нічого, ані коли їмо, не набуваємо нічого. Але глядіть, щоб оця ваша свобода не стала причиною падіння для слабких. Бо коли хтось побачить тебе, що маєш знання, як ти у капищі сів за стіл, то чи ж його сумління, бувши слабке, не буде заохочене їсти ідольські жертви? Таким то чином твоє знання погубить немічного брата, за якого Христос помер. Грішивши так проти братів і ранивши їх слабовите сумління, ви грішите проти Христа. Тому, якщо страва призводить брата мого до гріха, повік не буду їсти м’яса, щоб не спокушувати мого брата» (1Кор 8,4; 7-13).
Ідеться про щось більше, ніж м’ясо
Бачимо, що у вченні Апостола народів ідеться не так про споживання самого м’яса, як про пересторогу, щоби споживання або не споживання їжі не стало приводом для нашої пихи, зневаги чи осудження інших. Ще виразніше апостол каже про це в Посланні до римлян:
«Слабкого в вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий (у вірі) їсть городину. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його» (Рим 14,1-4).
Справжній сенс посту від м’яса
Отже, утримання від споживання м’яса у певні періоди посту, особливо під час Великого Посту, має глибокий богословський сенс. Воно звертає увагу на всю послідовність історії Спасіння та жертви Ісуса Христа, яка була необхідна для відбудови знищеного первородним гріхом і падінням прабатьків Божого образу в людині та в усьому космосі. Утримання від споживання в їжу м’яса в певні дні — це нагода повернути людину до самих початків Створення та заклик до відбудови Божої гармонії в житті.
Сьогодні утримання від споживання м’яса в певні дні або навіть протягом усього посту — наскільки нам дозволяють здоров’я, самопочуття, вік та виконувана праця — може бути актом поваги до Божого творіння та всієї природи, яку сучасна людина і цивілізація дуже сильно ранить надмірною та нерозумною експлуатацією.
Саме можливість долучитися до очікування великої переміни екосистеми, яка настає разом із весняними Великодніми святами, що також символізують духовну весну всього створіння, може бути також вираженням солідарності з тими, кому постійно бракує їжі.
Чи можуть постити вегетаріанці?
Вегетаріанство, веганство або різні його форми (наприклад, пессевегетаріанство, яке виключає споживання м’яса та птиці, залишаючи рибу та молочні продукти) сьогодні стали популярним стилем життя та харчування. У магазинах представлений дедалі ширший асортимент не лише овочів, фруктів та риби, а й спеціальних рослинних продуктів.
Якщо ви свідомо вирішуєте обмежити або повністю виключити зі свого раціону м’ясо, то можете без проблем поєднати таку практику з постом. Тоді стає добре зрозуміло, що сенс посту — не так у самих стравах (інакше була би тільки зміна дієти), як у формуванні в собі позиції аскетизму; свідомої та цілеспрямованої відмови від насолоди й розкошів.
Люди, які не їдять м’яса, можуть у пісні дні обмежувати себе, наприклад, у смаколиках та солодощах, не кажучи вже про алкоголь чи розваги. Також можна спробувати, в розумних межах, зменшити кількість і частоту прийомів їжі або спробувати зменшити звичку під’їдати щось протягом дня.
Що найважливіше в пісні дні?
Отже, насамперед, у контексті пісних днів варто пам’ятати про вислів, авторство якого приписують багатьом святим і духовним особам: «Коли ми часто запитуємо, що можна в піст їсти, а що не можна, — найважливіше не їсти одні одних».
І, згідно з ученням апостолів, розуміти: те, що ми їмо чи не їмо якісь страви, не повинно бути початком негативних почуттів чи слів щодо ближніх.
Переклад CREDO за: Лукаш Кобешко, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
