Апокри́фи (грец. αποκρυφος — таємний, прихований) — твори про персонажів і події Священної історії, що не ввійшли до офіційних іудейських і християнських церковних канонів.
Ця релігійно-легендарна література спочатку призначалася для посвячених, знаючих книжників.
Починаючи з I століття почався процес поступового витіснення апокрифів з Церкви і цей процес був тривалим. Наприклад, Євсевійий Кесарійский в своїй книзі “Церковна історія”розділив книги на три категорії: канонічні книги; книги, що допускаються до читання; та «зреченні» [16] [17]. У Декреті Геласія (Decretum Gelasianum), написаному між 519 і 553 роками, був викладений перелік текстів (індекс) «істинних і хибних» писань.
Питання про ставлення до апокрифів вирішувалися на соборах і приймалися спеціальні канони проти апокрифів. Наприклад, 59 і 60 правила Лаодикийского собору: «Не личить у церкві читати псалми не освячена або книги, які не визначені правилом, але тільки в правилах зазначені книги Старого і Нового Завіту» і 33 правило Карфагенського собору:«Постановлено також, що не читається ніщо в церкві під ім’ям Божественних Писань, крім писань канонічних …. »
Лаодикійський собор і Карфагенський собор були помісними соборами, їх рішення не могли поширюватися на всю Церкву. З цієї причини правила, прийняті на них щодо апокрифів, не були загальноцерковними. У 883 році правила, що стосується апокрифів, були видані в Номоканоне Фотія як загальноцерковні. Ухвалення Біблійного канону на Заході відбулося в 1546 році на Тридентском соборі.
Збережені до нашого часу древні апокрифи мають не тільки історичне значення, але в деякій мірі і діалектичне, оскільки в них відображені погляди християн перших століть.
До числа апокрифів відносять так звані старозавітні апокрифи, апокрифічні Євангелія, альтернативні тексти Діянь святих апостолів, Апокаліпсиси тощо., а також альтернативні визнаним Церквою біографії святих. Писання Отців Церкви, літургійні тексти, житія святих та інші тексти, зараховують католицької, православної та давньосхідних церквами до Священному Переданню, до апокрифів не належать.
За часів Середньовіччя апокрифи були досить поширені в європейських країнах, зокрема на території України.
фінансово.
Щиро дякуємо!
