Історія Голоду: «За те, що стільком людям життя врятував – в Сибір його»
Є одна річ, яку мушу сказати: мені здається, що люди 30-х років відчували, що буде голодомор. Здогадувались, боялись. Інакше ніяк не можу пояснити, чого мій прадід, Степан Прокопенко, ще весною 32-го насіяв стільки квасолі - просто цілий лан, а як зібрали, то мусили поскладати її в бочечки. Це було на Сумщині - Охтирський район, село Комиші. В прадіда я не могла запитати, чого він так зробив - він помер в американському місті Гошен, коли мені було дуже мало років, я його ніколи не бачила. А бабусю Степу я питала, але вона не знала - вона в 32-му ще була невелика...

