Молитва за ненароджених – це моє покликання

Протягом року католики у Києві моляться за життя дітей біля абортаріуму

Щоп’ятниці о 14.30 кілька осіб збираються біля пологового будинку №3 у Києві, щоб помолитись Скорботну частину Розарію, Коронку до Божого Милосердя і Літанію до Діви Марії. Усі молитви – з одним проханням: щоб кожна вагітна жінка, яка приходить до цього пологового будинку, народжувала, а не вбивала свою дитину.

На таку молитву вже впродовж року постійно ходить четверо людей: отець Сергій Серебровський, пані Олена, пані Валентина та я, Анжела Жесткова. Усі ми – парафіяни римо-католицької церкви святого Олександра у Києві. Ще до цієї молитви іноді долучається Євгенія Самборська, засновниця благодійного фонду «За гідність людини». Крім того, молитва за ненароджених лунає також у кількох місцях Києва дистанційно у той самий час від наших друзів, які не можуть приїжджати до абортаріуму. Ми віримо, що у молитві відстані немає.

Ми не називаємо себе спільнотою. Ми просто католики, яких навколо молитви згуртовує о. Сергій. Цей священик, коли починав своє служіння, перебував у молитовній спільноті за життя ненароджених дітей, що існувала у парафії Воздвиження Святого Хреста (на Святошино в Києві).

Як розповідає отець Серебровський, кількарічні молитви тоді принесли чимало результатів. Він згадує випадки, коли жінки, які хотіли зробити аборт, змінювали свій намір після розмови з парафіянами храму і народжували дитину. Отець пам’ятає, що був час, коли на тиждень до абортаріуму приходили лише одна-дві жінки для переривання вагітності. На жаль, з часом ця спільнота розпалась, регулярні молитви припинились. Сьогодні до абортаріуму щоденно приходять десятки жінок різного віку. Тому о. Сергій вирішив відновити цю молитовну діяльність.

Ми просимо в Бога та Діву Марію за життя і здоров’я ненароджених діток, про численні благодаті для них, за їхніх мам та за лікарів, за мудрість та віру для тих, від кого залежить кожне життя.

Думаю, Бог залишив мене жити, щоб показати ціну життя людини

Нас небагато, але в кожного – своя історія. Кожен сприймає це служіння як Божий дар. Для мене ця молитва –покликання, яке я маю виконати, щоб прийти до Бога з плодами мого земного життя.

Я народилась через півроку після вибуху на Чорнобильській АЕС. Тато був ліквідатором. Опромінення значно вплинуло на моїх батьків. Я народилась хворою.

З дитинства почала боротись за життя. Лікарі не давали жодних шансів, чим могли, підтримували здоров’я. Почала я ходити тільки у трирічному віці. Хвороба не полишала організм.

У підлітковому віці мій стан настільки погіршився, що жодні ліки не могли допомогти. Я звернулась за допомогою до екстрасенсів. «Знавці» магії брали багато грошей, однак допомоги – жодної.

Мені мама завжди радила відвідати церкву, щоб попросити в Бога допомоги. Але якось було не до того. І коли вже не було виходу, згадались мамині поради. Я прийшла до храму св. Олександра. Одразу відчула, що тут я можу знайти допомогу. Я пройшла катехизи до Першого Причастя, посповідалась, приєдналась до молитовної спільноти, відвідала святі місця у Лурді. І десь через півтора року відчула перші зміни у самопочутті на краще. І донині бачу прогрес у стані здоров’я. Бог мене любить!

Звісно, хвороба не минула стовідсотково, але я відчуваю, що Господь зціляє. Я можу вільно рухатися, здобуваю вищу освіту, маю багато друзів і сподіваюся створити родину. Бог мені дав веселу вдачу, я з оптимізмом дивлюсь у майбутнє.

Думаю, Бог залишив мене жити, щоб показати ціну життя людини. Часто ми нехтуємо здоров’ям або життям, особливо якщо цього життя ще не видно, коли воно в лоні матері. Але й там серце б’ється!

Саме тому я приєдналась до молитви за дітей, яким загрожує смерть. Щоб таким чином дякувати Йому за власне життя і просити за тих, хто має з’явитись на цей світ.

За статистикою, в Україні від небажаної дитини щороку позбавляються близько 200 тисяч жінок. І це тільки офіційні дані. В реальності ця цифра – значно більша.

У нашій країні немає спеціальних програм для запобігання абортам. Навпаки, реклама різних абортивних засобів, історії про небажаних дітей активно підтримуються телебаченням. Програми на зразок «Нарожали!» або біографії поп-зірок із деталями про аборт співачки стали родзинками рейтингових програм. У цих передачах чомусь ніхто не згадує про те, що в їхніх рейтингах – життя справжніх дітей.

Ми тільки починаємо молитись за ненароджених. Незабаром минає рік. Через деякий час плануємо, крім молитов, почати розмови з вагітними жінками, щоб пояснювати їм ціну життя маленької дитинки. Але для цього нам ще потрібна підготовка. Просимо Ісуса про розширення нашого молитовного кола, а Святого Духа – про мудрість та знання для цього служіння.

Анжела Жесткова
Парафія св. Олександра
Київ

CREDO № 2 (124), 2011