Вірус цифрового недоумства

Нині світ з’їхав з глузду від гаджетів: смартфонів, планшетів та іншої цифрової техніки. Разом із ними у світ проникає «вірус цифрового недоумства». І це не жарт, а діагноз.

2007 року фахівці відзначили, що з кожним роком більшає дітей — представників «цифрового покоління», які страждають на розсіяність уваги, втрату пам’яті, низький рівень самоконтролю, когнітивні порушення, пригніченість і депресію. Дослідження показують, що в мозку таких дітей відбуваються зміни, подібні до тих, що настають після черепно-мозкової травми або на ранній стадії деменції — ослаблення розуму, яке зазвичай розвивається у старечому віці.

У це складно повірити, але середньостатистичний семирічний європеєць уже провів біля екрану більше року життя (по 24 години на добу), а 18‑річний — понад чотири роки!

Хочете сказати, що зараз зовсім інші діти? Так, діти інші, але мозок у них той самий, що був у людини тисячу років тому: 100 мільярдів нейронів, кожен з яких пов’язаний з 10 тисячами собі подібних.

Мозок потрібно розвивати й живити. Всі наші думки, дії, вирішення складних завдань і глибокі роздуми залишають сліди у мозку. «Ніщо не може замінити того, що діти отримають від власного, вільного й незалежного мислення, коли вони досліджують фізичний світ і стикаються з чимось новим», — стверджує професор психології Таня Бірон.

Ви будете шоковані, але від 1970 року радіус активності дітей (простору довкола дому, де діти вільно досліджують довколишній світ) скоротився на 90%! Світ зменшився до екрану смартфона. Діти забули і, що ще гірше, просто не знають, що це таке — бігати під дощем, пускати кораблики, лазити по деревах чи просто балакати один з одним. Вони годинами сидять, втупившись у свій смартфон. Але ж їм необхідно розвивати м’язи, знати про ризики, які їм підготував світ, і просто взаємодіяти з друзями. «Дивовижно, як швидко сформувався зовсім новий тип середовища, де смак, нюх і дотик не стимулюються, де більшу частину часу ми сидимо перед екранами, а не гуляємо на свіжому повітрі, й не проводимо часу в розмовах у чотири ока», — зазначає Сьюзен Грінфілд. Нам справді є про що хвилюватися.

Мозок формується, коли є зовнішні стимули, і що більше їх буде — тим краще для мозку. Тому дуже важливо, щоб діти досліджували світ фізично, а не віртуально. Це так само потрібно мозкові, який росте, як і тисячу років тому.

Також дитині потрібен здоровий і повноцінний сон. Але нинішні діти неспроможні вийти з інтернету й відірватися від комп’ютерних ігор. Це сильно скорочує тривалість їхнього сну й провадить до порушень. Який може бути розвиток, коли ти втомлений і в тебе болить голова, а шкільні завдання ніяк не замап’ятовуються?!

Спитаєте, як же цифрові технології можуть змінити мозок дитини? По-перше, кількість зовнішніх стимулів обмежується через одноманітне проведення часу в інтернеті. Дитина не набуває необхідного їй досвіду, щоби розвинути важливі ділянки мозку, які відповідають за співпереживання, самоконтроль, ухвалення рішень… А що не працює, те відмирає. Адже в людини, яка перестала ходити, атрофуються м’язи ніг. Діти не звикли запам’ятовувати інформацію — їм простіше знаходити її в пошуковиках. Ось і проблеми з пам’яттю. Вони її зовсім не тренують.

Думаєте, що діти завдяки інтернету стали розумнішими? А чи знаєте, що нинішні 11‑річні виконують завдання на такому рівні, який демонстрували восьми- і дев’ятирічні діти 30 років тому? Дослідники зазначають, що одна з головних причин цього — життя у віртуальному світі.

«Я побоююся, що цифрові технології інфантилізують мозок, перетворюючи його на щось подібне до мозку маленьких дітей, чию увагу привертає гудіння і яскраве світло, які не можуть зосереджуватися й живуть поточним моментом», — каже Сьюзен Грінфілд.

Мозок дитини найактивніше розвивається до п’ятирічного віку. Варто просто обмежити час використання різноманітних гаджетів і не давати їх як іграшки, «аби чимось заспокоїти» дитину. Стів Джобс, «гуру» цифрової індустрії, робив саме так. Його діти айпадом не користуватися взагалі, а інші гаджети їм заборонялося використовувати ночами та у вихідні.

Кріс Андерсон, головний редактор американського журналу «Wired», один з засновників 3D Robotics, також обмежує своїх дітей у користуванні гаджетами. Правило Андерсона — ніяких екранів і гаджетів у спальні! «Я, як ніхто інший, бачу небезпеку в надмірному захопленні інтернетом. Я сам зіткнувся з цією проблемою і не хочу, щоби ці ж проблеми були у моїх дітей».

Сини творця сервісів Blogger і Twitter можуть користуватися своїми планшетами і смартфонами не більше однієї години на день, а директор OutCast Agency обмежує користування гаджетами вдома до 30 хвилин на день. У його молодших дітей гаджетів немає взагалі.

Ось і відповідь на питання, що треба робити. Потурбуйся про наступне покоління. Подумай, яке майбутнє на них чекає через 10-20 років, якщо сьогодні вони проводять по півдня перед екранами своїх надрозумних пристроїв.

Звісно, тоді доведеться… займатися власними дітьми. Яке незносне життя! Набагато легше купити дорогу цяцьку, аби дитина сиділа в куточку й не вимагала уваги… Але питання, нащо в такому разі ви народжували цю дитину — хіба вона вам непотрібна? Чи вона чужа й ви за неї не відповідаєте? Чи ви хочете за кілька років мати байдужого до вас самих співмешканця, для якого ваш дім — не більше ніж готель із обтяжливими обов’язками? Обмежувати дітям час (або й саму можливість, до певного віку) користування гаджетами не означає віддати їх вулиці, і нехай «щасливо розвиваються» по підворітнях. Ні сама по собі вулиця не розвиває, ні самі по собі технології не є чистим злом. Повсюди потрібна увага батьків, турботлива любов, уміння скерувати енергію та цікавість дитини у потрібному напрямку, а тим більше — здатність бути для дітей лідером, вести їх за собою, служити їм прикладом і бути авторитетом. Така дитина не вибере планшет з іграми замість можливості живої гри з братами-сестрами чи друзями, тим більше з мамою чи татом. І, до слова, така дитина не вибере планшет з іграми замість «нудної і нецікавої» молитви.

За матеріалами: ECONET