Католицький єпископ Рейк’явіка Давид Тенцер — капуцин. Побувавши в білоруській Докшиці на свяченнях двох співбратів-капуцинів, він розповів про католицьких священиків Ісландії, а також про те, чим місцеві лютерани відрізняються від католиків.
Католики в Ісландії становлять усього 4,5% всіх віруючих. Якщо врахувати, що загалом по сучасній Європі зростає тенденція до визнання себе невіруючими, то це малесенький відсоток. Однак він і так найбільший з усіх скандинавських країн. На 310 тисяч мешканців католиками зареєструвалися 12 500 чоловік. Так, католиків там реєструють. Якщо людина цього не зробить, держава зарахує її до невіруючих.
— Таке стосується кожного віросповідання?
— Так. Аби провести якусь офіційну зустріч, віруючі зобов’язані зареєструватися.
Переважна більшість ісландців — лютерани. Офіційно — понад 80% населення, неофіційно — понад 90%. Існує навіть Лютеранська Церква Ісландії, яка вважається державною Церквою в країні. Так історично склалося. Це пов’язано з тим, що між лютеранством і державністю раніше ставився умовний знак рівності: ісландець — отже, лютеранин.
Формально навіть президент Республіки Ісландія є керівником Церкви. Але тільки формально. Зараз президентом став католик, який вийшов із Католицької Церкви. Думаю, він пішов на це свідомо, бо якби представляв католицькі цінності, його би просто не вибрали… А тепер він формальний очільник протестантської церковної спільноти.
— Чи можна сказати, що в Ісландії зростає секуляризація суспільства?
— Дозволи на аборти або гомосексуальні союзи вже давно легалізовані. В лютеран інакше сприйняття віри. Для них віра — щось індивідуальне, навіть гостро індивідуальне. Якщо людина не ходить до церкви, то це не означає, що це поганий лютеранин. Це означає лиш те, що він не ходить до церкви.
У Словаччині, наприклад, інакше. Там лютерани по неділях відвідують молебні. (Єпископ Тенцер сам словак за походженням. — Ред.)
В Ісландії світські лютерани беруть у житті своєї церковної спільноти набагато більшу участь, ніж їхні ординовані служителі. Коли йде підготовка до конфірмації, то пастор не турбується про те, щоб її прийняли якомога більше вірян. Це завдання самих мирян. Лютерани Ісландії мають свої парафіяльні ради, які займаються всіма організаційними питаннями. Пастор тільки бере участь у заходах, які організовує парафіяльна рада, але сам цими питаннями не займається. У нас, католиків, часто все навпаки: всією підготовкою займаються насамперед священики.
«Ісландці стали лютеранами за один день»
— Чи правда, що католицькі структури з’явилися в Ісландії допіру в ХХ столітті?
— Ні. Ісландія була чи не першою країною світу, де першими громадянами були католики.
Спершу це був пустий незаселений острів. Його першими мешканцями стали монахи з Ірландії та Шотландії, які могли там жити у відосібненні від зовнішнього світу. Потім туди прийшли вікінги, які все знищили. Але у 1000 році вони офіційно прийняли християнство і стали вважати його своєю офіційною релігією.
Пізніше постали дві дієцезії, було засновано 13 монастирів (жіночих і чоловічих). Найбільше було бенедиктинців та августинців.
Так тривало до 1550 року, коли король Данії прийняв лютеранство і нав’язав це усім своїм підданим. Офіційно Ісландія ніколи не входила до Данського королівства, але Данія завжди претендувала на цю острівну країну.
Керівник Данії замовив убивство двох католицьких єпископів Ісландії. Так за один день ісландці стали лютеранами…
Новим єпископом був призначений не католицький священик, а лютеранський служитель — без жодних єпископських свячень від Папи Римського. В той момент ієрархи втратили апостольський спадок і вже не могли вважатися справжніми єпископами.
Але багато що і понині залишається вельми подібним у цих двох християнських традиціях: порядок молебнів і навіть літургійний одяг, який використовується під час молитов.
— Чи можна сказати, що сучасна Церква Ісландії — це Церква мігрантів?
— У нас 13 тисяч католиків, з яких тільки три тисячі — місцеві. Решта 10 тисяч — мігранти.
Є приклади мішаних сімей. Наприклад, хлопець-ісландець закохався у дівчину з Польщі. Частіше за все, коли дівчина віруюча, вони беруть шлюб у Церкві, там же будуть охрещені і їхні діти.
У лютеран же, на відміну від католиків, церковний шлюб не обов’язковий.
Часто у мішаних сім’ях батько-лютеранин разом з усією сім’єю приходить у неділю на Месу. І таких сімей там не бракує. Більшість же емігрантів-католиків в Ісландії — поляки.
В усій Ісландії на сьогодні 7 парафіяльних храмів (читай: парафій), але є і непарафіяльні.
Можу сказати, що Церква в Ісландії активно розвивається. Щороку в нас близько 20 похоронів і 120 хрещень. Це динамічна і молода Церква. На Святих Месах майже не зустрінеш літніх людей.
Щонеділі по храмах відбуваються Меси не лише ісландською, але також польською, іспанською, англійською і навіть литовською мовами. Англійська — не державна, але популярна серед молоді. Діти мігрантів, які виросли в Ісландії, дуже добре розмовляють ісландською, а покоління їхніх батьків —уже ні.
«Жоден настоятель в Ісландії не отримує зарплати»
— Як в Ісландії виглядає справа з місцевими покликаннями?
— Один місцевий хлопець тепер в ордені капуцинів — наразі відбуває формацію. Зате можу сказати: у світі немає жодної сестри-черниці, яка була би ісландкою.
Дієцезіяльних священиків, уродженців Ісландії, в усьому світі лиш двоє. Своїх семінарій у нас немає. Коли ж у нашу дієцезію звертаються кандидати до священства, ми скеровуємо їх на навчання у країни їхнього походження, щоб вони потім повернулися і служили в Ісландії. Сьогодні це двоє кліриків, які навчаються у семінарії в Плоцьку (Польща) та паралельно вивчають ісландську мову.
Жоден настоятель в Ісландії не отримує зарплати. Усіх утримує єпископська курія за пожертви вірян та благодійну допомогу з Німеччини. Там є організація Bonifatiuswerk, яка підтримує католицьку місію на Півночі.
— Як налагоджена праця з молоддю?
— В нас немає конкретних структур, які б займалися працею з молоддю. Все поки що на етапі становлення. Але волонтерів не бракує. Наприклад, у нас працює пасторальний асистент, якого ми найняли для організації душпастирства. Ще одна людина займається катехизацією. Щороку ми організовуємо зустріч католицької молоді на Вербну Неділю, тоді всі з’їжджаються до Рейк’явіка, бо це єдине зручне місце для проведення таких зустрічей. У програмі — не тільки духовна складова (адорація, Розарій, Хресна Дорога), але й спортивна. Ще влаштовуємо дискусію, під час якої молодь може про щось запитати в єпископа. Ще п’ять років тому на таких зустрічах було близько 30 дівчат і хлопців, а тепер уже близько 100.
Також запрошуємо гостей, які можуть поділитися свідченням. Цьогоріч на зустрічі ми щодня молилися Розарій, а на завершення запустили в небо повітряні кульки у формі розарію.
Жінка, яка веде у нас катехезу, — колишня стюардеса. Пізніше до неї телефонували колеги-пілоти й казали, що над Гренландією зустріли наш розарій у небі (усміхається).
Переклад CREDO
Розмовляли: о. Кирило Бардонов, Ілля Лапато, фото: Олександра Щиглінська.
Catholic.by
фінансово.
Щиро дякуємо!
