«Отче, по шлюбі виявилося, що я одружився з відьмою! — Певно, ваша дружина —зачарована принцеса, бо Господь Бог відьом не створює. Зніміть чари зі своєї дружини — любов’ю, добротою, ласкавим словом…»
З отцем Яцеком Салієм, професором теологічних наук, автором численних публікацій, розмовляє Катажина Шкарпетовська.
— Отче, чому криза в стосунках часто оминає тих, хто живе у цивільних зв’язках або й без будь-якої реєстрації, заявляючи, що церковний шлюб їм ні до чого не потрібний, — натомість чимало сакраментальних подружжів розпадаються?
— Церковний шлюб — не варіант побожного закляття, яким ми робимо так, що те, що раніше могло розпастися, відтепер уже не розпадеться. Суть сакраментальної благодаті — Божий дар здобути подружню любов, а також дар батьківства, віковічною силою.
Якщо ми цього не вловимо, бо будемо порівнювати — свою ситуацію з іншими, інші з нашою: «Оці невіруючі, а їм живеться краще, ніж нам, а ми щонеділі ходимо до храму». Якщо амбіції цього подружжя обмежуються земним життям, то дай їм Боже щастя і здоров’я, — але сенс подружжя неосяжно більший.
— То що ж ті, які вже є чоловіком і дружиною, або ще готуються укласти подружній зв’язок, можуть зробити, щоб їхнє подружжя мало якнайбільше сенсу?
— Подружжя — як люди, пов’язані вірою в Христа і життя вічне, — покликане до того, щоб мати участь у любові Христа і Церкви. Розповім таку історію. Це сталося багато років тому. Прийшли до мене двоє, які вже 13 років жили у цивільному шлюбі — зрештою, цілком щасливому. «Отче, ми хочемо взяти церковний шлюб; але скажіть, будь ласка, що такого він нам дасть. Бо ми вже 13 років разом, нам добре, ми не зазнаємо ніяких криз, які хотіли б залатати церковним шлюбом», — сказали вони.
А мені тоді згадалося, як було з Віляновським палацом. Отож приблизно на початку 1960-х років реставратори відкрили: палац стоїть, що називається, на чесному слові, бо його поставили на фундаментах, закладених під невеличкий шляхетський маєток. Отак будували, будували, і виріс чималий палац. Реставратори вирішили закласти фундаменти, відповідні до його ваги. Зовні нічого не змінилося, але в самій основі змінилося дуже багато: відтоді палац має фундамент.
«Дякуйте Богові, — сказав я їм, — що ви така прекрасна пара і так багато вас єднає, що ви такі близькі. Коли візьмете церковний шлюб, то весь цей зв’язок, який уже тепер, на землі, має дуже багато сенсу, відкриє вас на вічний сенс. На те, що називається участю в любові Христа і Церкви».
— «Він не заслуговує на засуд. Він просто не вистояв свою варту», — сказав о.Тішнер про чоловіка, який відійшов від дружини. Що б Ви порадили подружжям, яким тяжко «вистояти на чатах» і які думають розстатися?
— Тих, хто до мене приходить, я завжди стараюся вислухати. Якщо люди прийшли до священника, це означає, що вони відкриті на допомогу і зазвичай ще близькі до врятування свого подружжя. З деяких пір я маю таку непересічну зручність, що в Церкві діє Спільнота подружжів у кризі «Сихар».
Ті, що приходять, переважно про її існування не знають, тож я їм про неї розповідаю. Заохочую, щоб вони заглибилися трохи в цю тему, приглянулися до різних історій, часто схожих на їхню, які викладені на сайтах, що їх провадить цей рух.
— Що для подружжів у кризі становить найбільшу перешкоду на шляху збереження свого зв’язку? З чим ці пари найчастіше борються?
— Може, найчастішою є та проблема, що одне з пари шукає виходу, а друге не хоче шукати. Досить складна ситуація вочевидь і тоді, коли утворюється подружній трикутник або й чотирикутник. Я наведу приклад: коли до мене приходить чоловік, який зв’язався з іншою жінкою, я даю йому кілька вказівок. По-перше, я йому раджу піти до храму, перед Пресвяті Дари, — хоча це не обов’язково має бути храм і адорація, буває прогулянка й роздуми, — і спробувати побачити, зрозуміти, що йому потрібно повернутися на Божі стежки у своєму сімейному житті.
Друга справа це щоб не підкладати хмизу під вогонь, який уже спалахнув, але загашувати його. Не про те йдеться, щоб чоловік допікав собі, що так закохався в жінку, яка не є його дружиною, — але щоби він знав, що він цих почуттів не бажає; а що з цього випливає — щоб не дзвонив, не писав СМСок, не підтримував контакту.
Бо це є, коротко кажучи, стратегія вибору Господа Бога і ставлення Його на першому місці у своєму житті. У нас є всі підстави вірити Богові, вірити, що для Нього важливе наше благо і що Він бачить, що для нас добре, у перспективі вічності.
«Якщо ви насправді закохані, — кажу я до такого чоловіка, — то ви напевно піклуєтеся про те, щоб ваша поведінка не була вибриком егоцентризму. Будьте готові до того, що коли ви зважитеся припинити цей зв’язок, ваша нова знайома вам заявить, що ви дурень, егоїст, і використає ще інші слова, якими жінки мають схильність називати чоловіків, коли зляться. Треба поставитися з пошаною як до цієї жінки, так і до вашої дружини».
— Отче, а що коли жінка або чоловік, чи обоє одночасно, мають відчуття, що співподруг їм уже повністю чужий? Хіба не краще збудувати себе заново — в іншому місці, біля когось іншого, — замість вкладати сили у зв’язок, який здається мертвим?
— Наші слова й думки мають величезну силу впливу на нашу дійсність. Вони цю дійсність постійно творять. Якщо жінка говорить про чоловіка, що він став їй чужим, а чоловік так само говорить про жінку, то починає насправді діятися так, що вони стають одне одному чужими.
Я інколи запитую: як це, що ви називаєте чужою жінку, яку кохали? Те саме вочевидь стосується жінок. Може, ви знаєте мою історію про відьму?
— Охоче вислухаю!
— Отож прийшов до мене колись хлопець, який був у семінарії, бо йому видавалося, що має покликання до священства. Потім, однак, закохався й оженився. І цей хлопець каже до мене так: «Отче, по шлюбі виявилося, що я одружився з відьмою». — Що це значить? — запитав я. — «Ви не розумієте? Ну відьма! З нею неможливо витримати!»
У такі хвилини з допомогою приходить Святий Дух. Я кажу до цього молодого чоловіка, повного розпачу через те, що він нібито програв своє життя: «Може, ви мали покликання до священства; але тепер, коли маєте дружину, ви вже чоловік і це ваше покликання. Ваша дружина — це найімовірніше принцеса, зачарована у відьму, оскільки Господь Бог відьом не створює. Може, ви постарайтеся зняти з неї чари — любов’ю, добротою, ласкавим словом?» (усміхається)
— Чи кожне сакраментальне подружжя можна врятувати?
— Трапляється, що приходить до мене не так жінка, як один великий розпач. Здавалось би, що все в порядку, — і раптом вона довідується, що чоловік іде до іншої. Рятівним колом для такої жінки є спроба довести до її свідомості, що повернути чоловіка собі — не може становити найвищої мети її життя.
«Я священник, — кажу до такої жінки, — і для мене дуже важливо, щоб ваше подружжя було врятоване; але пам’ятай, що як цього не станеться, то це зовсім не означає, ніби ти програла життя. Спираючись на Божу благодать, на Божу любов, прагни врятувати своє подружжя, — але сенс твого життя від цього не залежить! Твоє життя матиме багато сенсу, навіть якщо станеться найгірше».
Це, на мою думку, дуже важливий момент, коли йдеться про вділення допомоги. Взагалі потрібно бути дуже делікатним, щоб не завдати іншій людині кривди. Як спільнота Церкви, ми маємо підтримувати подружжя, а ми інколи — своєю поведінкою, своїми поглядами — не допомагаємо, а навіть і перешкоджаємо.
Не бракує таких людей, хоч би в осені життя, які мають щастя щоденно приходити на Святу Месу. І такі бабці здатні, наприклад, без тіні критики захоплюватися тим, що отой актор має третю жінку, а та актриса — четвертого чоловіка. І це ніяка не допомога.
— По які слова Господа Бога, вміщені у Святому Письмі, подружжя можуть сягнути, коли їм бракує надії?
— Таких слів дуже багато. Якщо лиш хтось шукає, Святий Дух підкаже йому відповідне місце. Є слова для різних складних ситуацій, які перевищують наші сили. Наприклад, «відваги, Я переміг світ» (Йн 16,33). Цими словами Господь Ісус запевняє нас, що Його благодать — істинна, повна доброти міць Божа, на яку ми можемо покладати надію.
Переклад CREDO за: Катажина Шкарпетовська, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
