Погляд

Цілком католицька історія: ікони врятував німецький офіцер, храм рятує священник з Америки

20 Березня 2020, 09:38 558

Під час Другої світової війни німецький офіцер Ґеорґ Франц Моравєц врятував цінні образи зі зруйнованого римо-католицького храму XVIII ст. в селі Біще в Україні.

А через 70 років священик зі США о.Станіслав Жак допоміг цей храм відбудувати, пише Кость Чавага для Vatican News.

 

 

Ностальгія

Станіслав Жак народився в Польщі, у родині репатріантів із Західної України. Там до кінця Другої світової жило багато поляків — римо-католиків. Польська комуністична влада розселила їх на теренах, звідки до Німеччини виселили німців.

У колишню німецьку кірху в Рацлавіцах Шльонських (нім. Deutsch Rasselwitz) переселенці-поляки внесли образ Божої Матері з Біща, до якої ревно молилися. Станіслав знав, що Біще — це село десь далеко на Сході, звідки совєти вигнали його рідних. Храм, у якому був чудотворний образ Божої Матері, згорів під час етнічних чисток. Станіслав знав із розповідей у батьківському домі імена та прізвища всіх довоєнних жителів того села, а бабця-українка навчила його також української мови. Та найбільше Станіслава вразили спогади близьких йому людей про те, як були врятовані зі згарища храму Пресвяті Дари та образи.

 

 

Не могли інакше

«Як спалили костел, моя тета на другий день туди пішла, — переповідає о.Станіслав Жак. — Вона помагала прати обруси для вівтаря і знала, де ключ від Дарохранительниці. Відкрила і побачила, що там є дві чаші зі Святими Тайнами. Завернула їх в якийсь обрус із костелу і занесла до пивниці своєї сестри. Там обидві жінки цілу ніч адорували, молилися, а з самісінького ранку тета вислала свою доньку з Пресвятими Дарами у містечко Бережани, куди, побоюючись за своє життя, втік їхній настоятель о.Філіп Зайонц. «Якщо ти вже прийшла зі Святими Дарами, то занеси їх до тутешнього костелу», — сказав о.Філіп. Отець канонік Адам Гонцуцький взяв з її рук Святі Тайни і заніс до храму. Подякував за їх врятування. Ще вона сказала священникам, що образам у Біщу нічого не сталося, бо як почав горіти вівтар, то вогонь згас».

Отець Заєць вирішив урятувати чудотворний образ Божої Матері та інші вцілілі образи з храму в Біщі й звернувся по допомогу до німецького офіцера Ґеорґа Франца Моравца. То був католик, до війни викладав музику і спів та грав на органі в одному з храмів Мюнхена.

«Моравєц узяв чотирьох солдатів і разом із моїм дідусем та ще одним чоловіком поїхали до Біще, зняли ці образи і привезли в Бережани, — продовжував о.Станіслав Жак. — Це загрожувало їм смертю. Коли їх у дорозі затримало гестапо й запитало, що везете, то він сказав, що образи з Біще, які хочемо відправити до Німеччини, в музей, щоби не знищилися. І так вони їх урятували. Коли у 1945 році поляків з Біща переселяли до Польщі, то вони забрали зі собою ці образи. Після війни Моравєц, по тривалих пошуках, у 1975 році знайшов у Польщі образи з Біща. Він розповів, що о.Зайонц на знак подяки подарував йому маленький медальйон із зображенням Божої Матері. Коли його з Бережан вислали на фронт, то куля вдарила в той медалик, і таким чином було врятовано йому життя. Тому до кінця життя він мав велику шану до Біщицької Божої Матері. Замовив копію цього образу, який возили по всій Польщі, від родини до родини з Біще. Вже коли померла його жінка, то приїздив зі своєю донькою, аж доки помер у 2005 році. Хочемо також його вшанувати, бо, незважаючи на загрозу смерті, він був стійким католиком».

 

 

«У Бога немає нічого неможливого»

Отець Станіслав Жак служив у Польщі, Англії, США і мріяв відвідати село Біще в Україні, але радянська влада не давала йому дозволу. Лише після того, як Україна стала незалежною державою і в 2001 році туди поїхав з візитом Папа Римський Йоан Павло ІІ, о.Жак зважився відвівати батьківську землю.

«Коли під’їздили до Біща, то побачив вежу і дерева, що росли на храмі, — згадує священник. — Двері були забиті дошками. Мені вдалося потрапити всередину. Укляк перед головним вівтарем, і тоді щось мені сталося. Прийшла думка, що треба щось зробити, щоб відбудувати цей храм. Зробив знимки. Коли повернувся до моєї парафії в Америці, то розповів про свою поїздку до України і показав знимки. Ми мали там Лицарів Колумба. Є вони тепер також в Україні. Тоді один парафіянин вірменського походження сказав: “Отче, то мусимо щось починати робити, щоби ремонтувати той храм”. Він відкрив свою банківську книжку і виписав чек на триста доларів. Тоді я відкрив рахунок у банку, і так ми почали збирати пожертви. Отець Андрій Ремінець, настоятель парафії РКЦ в Бережанах, зареєстрував громаду римо-католиків також у Біщі, і в 2012 році було отримано дозвіл на ремонт храму. 31 липня 2015 року львівський єпископ-помічник Леон Малий здійснив перше освячення і внесли копії ікон, які були там колись. Наступного року вже був новий головний вівтар, понаправляли мури храму. Далі взялися за впорядкування крипт, де були поховання священників і парафіян. У цьому році поставили чотири бічні вівтарі».

Майже всі теперішні жителі села Біще ходять до православної церкви, але приходять також на спільні молитви до католицького храму. «Це був найдавніший санктуарій Львівської архідієцезії, — пояснює о.Андрій Ремінець. — Тепер знову двічі на рік, 15 серпня і 8 вересня, відбуваються велелюдні прощі, на які з Польщі приїздять родини давніх парафіян». Під патронатом львівського римо-католицького архієпископа Мечислава Мокшицького відбувся там пленер молодих художників, які організувала громадська організація «КонтрФорс» зі Львова.

Отець Станіслав Жак продовжує шукати нових жертводавців. Тепер він щороку приїздить у Біще.

«Я в Америці, а отець Андрій в Україні молимося кожну першу неділю місяця за всіх добродіїв, що жертвують на поміч для цього храму, і також чекаємо на мультимільйонерів, — усміхається о.Станіслав. — Якщо знаєте якогось мільйонера, то пришліть до єпископа, до мене, бо є багато роботи і потрібно грошей, щоби повністю відновити цей храм».

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: