Не тільки рок і метал мають монополію на зло

Так складається, що в Церкві час від часу оживає дискусія про значення музики в житті християнина.

Окрім численних вказівок про важкість традиційного григоріанського хоралу, наростанням напруженості між прихильниками гітари при вівтарі на їхніми прихильниками, є ще одне питання, яке викликає дискусію. А саме: періодично поновлюване запитання про те, чи рок і метал несуть потенційну духовну небезпеку.

Насамперед, визначмо межі дискусії: тема потенційних духовних загроз від музики так званого тяжкого звуку — не нова. Вона з’явилась як реакція екзорцистів та духовних керівників на тривожні прояви, відзначені у деяких прихильників цього типу музики. Головно йшлося про випадки осіб, духовно поневолених, і про крайні випадки одержимості.

Так поставлене питання викликало і надалі викликає негативне ставлення серед скептиків. Особливо після певного роду реколекцій, занять із релігії та релігійних зустрічей для католиків почали ходити мережею списки духовно небезпечних музичних груп.

Як на мене, міцний скептицизм у цій царині дивувати не повинен. Коли хтось чує якусь першу-ліпшу пісеньку рок- чи метал-групи, йому радше навряд чи спаде на думку, що з нею щось не так. Тематика цих творів для переважної частини суспільства щонайменше нецікава або викликає збентеженість, і надмірно похмура. Так само складно заперечити свідчення людей, які справді, глибоко увійшовши в таку музику, зазнали страждань через паранормальні явища, які їх мучили.

Проблема: теологічний погляд

Варто зауважити, що ствердження, нібито сама тільки музика призводить до одержимості або якихось духовних неприємностей, це надмірне спрощення справи. Як зауважує о.др Антоній Драбовіч у праці «Екзорцизм у боротьбі з демонами», злий дух насамперед хоче відділити людину від її Творця. Робить він це різними способами і через різні канали. Основним простором впливу є заохочення людини зловживати своєю свободою, знаходячи задоволення у фальшивих благах.

Це так звана звичайна дія злого духа — тобто, уточнюючи, просто спокуса. Злий дух може впливати на матерію, тому в сфері його діяння лежить вплив на людину зсередини (через її емоції та уяву) і ззовні.

У Євангелії читаємо слова Христа про те, що нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину (Мк 7,15).

Однак складно не помітити, що цей уривок стосується співвідношення зовнішнього впливу та стану людської гріховності. Зазнана спокуса нікого не чинить нечистим. Так само як вислуханий музичний твір або прочитана книжка. Однак ніщо не стоїть на заваді тому, щоб музика, література, фільм чи комп’ютерна гра стали натхненням для злого. Щоб вони були причиною зовнішньої спокуси.

Тобто якщо я послухаю НН, то стану одержимий?

Зауважмо, що св.Апостол Павло вказує: стримуйтесь від усякого роду лукавства (інший переклад: уникайте всього, що має хоч якийсь вигляд зла — 1Сол 5,22).

Непотрібне наражання себе на спокусу, яка походить ззовні, це нерозсудливість. Це — кажучи простіше — прохання бути побитим, а буває, що і спокушання самого Бога, випробовуючи Його. В Євангелії від св.Матея читаємо: Тоді диявол бере Його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже: “Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм волітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь”. А Ісус сказав до нього: “Написано також: не будеш спокушати Господа, Бога твого” (Мт 4, 5-7).

Добровільно наражатися на гріх і очікувати, що Господь Бог допоможе нам у потребі, — це, відповідно, гріх. На мою думку, слухати твір, який може стати для нас спокусою до зла, це не те задоволення, яке варте, щоб до нього братися. Папа Франциск багато разів вказував у проповідях, щоб не вступати у діалог із дияволом. Виставляти себе на спокусу — це типовий діалог із нечистим.

Чи це означає, що якщо з цікавості, незнання або випадково послухаєш щось невідповідне, то одразу ж будеш одержимий? Я сумніваюся. Авторитетний для багатьох священник Пьотр Ґлас, користуючись досвідом, почерпнутим зі служіння екзорциста, не раз у своїх виступах вказував, що не можна повсюди дошуковуватися злого духа.

Звідки беруться одержимості через музику?

Варто відзначити залежність, яка виникає між музикою та одержимістю. Спеціаліст із питань сект і духовних загроз Роберт Текелі не раз наводив свідчення одержимих, які чітко згадували, що джерелом їхнього сумного досвіду стала музика. Однак є кілька спільних елементів, що об’єднують усі свідчення.

Не вийде замовчати, що люди, які вплуталися в одержимість, до того переживали кризу особистості. У декого першою проблемою були емоційні рани, що виникли від стосунків із близькими. Музика Black metal, в яку вони входили, ставала визволенням для їхньої духовної драми. Злий дух, найімовірніше, здатен використовувати хворобливу прив’язаність до якогось типу музики, використати її зміст та естетику, щоби створювати додаткові поклади негативних переживань і помилкових, гріховних рішень.

Чи це означає, що одержимість загрожує виключно людям, які живуть у гріху і страждають через ослаблену волю? Не обов’язково так, бо музика такого типу, з огляду на свій зміст, може бути ініціацією — як до сприйняття нехристиянських, сатаністських філософій, так і якоїсь форми окультних практик.

Окрім того, варто подумати, чи насправді я хочу слухати пісні штибу Christians to the lions або такі групи, як Rotting Christ, тільки з огляду на їхній інструментальний рівень? Це інтелектуальна нечесність. Якщо щось є образливим або ворожим моєму світогляду, то досить-таки дивною поведінкою буде ігнорувати свої переконання в ім’я хвилинного задоволення, яке випливає з естетичного переживання. Зрештою, є твори, які становлять пряме демонічне звертання, що посилається на певну форму окультної практики. Слухати їх із задоволенням, водночас усвідомлюючи, що якої духовної реальності вони звертаються, — це щонайменше нерозсудливість.

Не тільки рок і метал мають «монополію на зло»

Це не так, ніби тільки музика металу чи рок провадять до зла. Музичний твір зовсім не повинен стосуватися сатанізму, війни чи якихось кривавих ексцесів, і при цьому не мусить бути вбраний в інструментальний рівень переобладнаних гітар.

Однаково шкідливими можуть виявитися композиції техно, які в певних випадках створені таким чином, щоб за відповідного освітлення та образів вводити людину в трансові стани свідомості. Так само як і надмірно сексуалізовані, сповнені пустої похвальби і фальшивого багатства поп-пісеньки. Складно знайти щось позитивне у творчості Cardi B або Нікі Мінаж — хіба що, може, крім застереження не йти дорогою, яку вони показують.

Не про те ідеться, щоб повсюди дошуковуватися діяння злого духа. Це пряма дорога до параної. Просто не вийде не помітити, що деякі сфери культурного життя виглядають як схвалення певного гріха. Християнин, натомість, знаючи, що в остаточному рахунку належить до світу небесного, а не земного, здатен відмовитися від деяких елементів культури або з аскези, або на користь якоїсь альтернативи. Бо ж не бракує рок- і метал-груп, які, попри різку гітарну естетику, не обтяжені окультним, сатаністським змістом або схвальним до чинення якогось зла.

Переклад CREDO за: Марцін Ворек, Adeste