Святий Юстин писав, що Євангеліє від св. Марка — це насправді «щоденник» св. Петра…
З отцем професором Францішеком Міцкевичем SAC розмовляє Ярослав Кумор, Aleteia.
— Нам відомо, що св. Марко не був апостолом ані учнем Ісуса. А що ми взагалі про нього знаємо?
— З Євангелія про нього ми не довідуємося фактично нічого. Може, поза єдиним винятком… Натомість можна впевнено сказати, що вперше у Святому Письмі ця постать з’являється в Діяннях Апостолів, коли Петро, вийшовши з ув’язнення, пішов «до дому Марії, матері Йоана, званого Марком».
Імовірно, саме в тому домі Господь Ісус споживав Останню Вечерю, і цей дім став пізніше домом зустрічей християн, домом молитви. Тому Марко міг бути свідком Останньої Вечері.
— Отче, Ви згадали якийсь виняток, у темі неприсутності Марка в Євангеліях. Чи тут ідеться про юнака з Гетсиманського саду?
— Так. Можемо припустити, що коли апостоли вийшли разом з Ісусом на Оливну гору, Марко пішов за ними. Сцена, в якій нападники хочуть схопити юнака, на якому було тільки покривало, а той втікає нагий, — просто-таки непристойна і ніяк не відповідає драмі арешту Спасителя.
Якщо Марко розмістив таку трагікомічну сцену в своєму Євангелії, то це означає, що вона була для нього важливою з особистого погляду. Деякі теологи чи біблісти кажуть, що, можливо, Марко в цьому місці «підписався» — зазначив, що «я там був».
Із цією подією також пов’язана інша справа. Коли я ще був кліриком, люди мене запитували: звідкіля євангелісти знали, як Ісус молився у Гетсиманському саду, якщо вони спали? Дивлячись крізь призму цього уривка, я доходжу переконання, що Марко чув цю молитву на власні вуха.
— Ідучи далі: чи ми знаємо, що діялося з Марком після смерті й воскресіння Господа Ісуса?
— Наступного разу Марко з’являється тільки в Діяннях Апостолів. Коли святі Павло й Варнава вирушали у першу місійну подорож з Антіохії Сирійської, св. Лука пише у 13-му розділі, що Варнава взяв на допомогу Йоана — і ймовірно, що тут ідеться про Йоана Марка. Але цей помічник досить швидко від’єднався від них.
На початку другої місійної подорожі Павло і Варнава посварилися власне через Йоана Марка. Варнава доконечно хотів його з собою забрати — певно, тому, що то був його двоюрідний брат. Павло натомість вважав, що якщо Марко не витримав минулого разу, то він не годиться для євангелізаційної праці.
Далі Марко з’являється в листах Петра і Павла, писаних імовірно з Рима. Як Петро у своєму Першому листі передає вітання християнам, згадуючи також Марка («Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син» — 1 Пт 5,13), так і Павло у Посланні до колосян (4, 10) і до Филимона (1, 24) передає привіти від Марка. Отже, скидається на те, що Павло з Марком у Римі помирилися.
— З того, що Ви кажете, отче, я роблю висновок, що ім’я «Марко» могло бути для нього тільки псевдонімом.
— Святий Лука представляє його з першим ім’ям «Йоан». Це єврейське ім’я. Натомість «Маркус» це ім’я латинське. Я досі не розв’язав цієї загадки, але таким є факт, що в різних провінціях у ті часи євреї інколи приймали по два імені, другим із яких було римське або грецьке. Це ім’я також могло «пристати» до нього пізніше, коли Марко став відомою постаттю серед римлян; але на цю тему в нас немає жодних стовідсоткових доказів.
— Сам текст Євангелія від св. Марка відрізняється від решти. Для мене це найбільш «чоловіче» Євангеліє: коротке і стисле. З чим це пов’язано?
— У Євангелії від св. Марка мало слів Ісуса, зате багато описів Його діяльності й чудес. Ці описи набагато ширші, ніж у Матея чи Луки. Вочевидь вони подібні, бо Лука користувався текстом Марка; натомість знаменне те, що описи окремих чудес дуже детальні й розлогі.
Ці ситуації завжди пов’язані з присутністю Петра. Святий Юстин писав, наприклад, що Євангеліє Марка — це насправді «щоденник» святого Петра… Він «диктував» Маркові як своєму учню, а потім секретарю, те, що найсильніше пережив.
У Євангелії від Марка доказом месіанської суті Ісуса є здійснювані Ним чудеса. Першими адресатами цього Євангелія були римляни, яких навчав св. Петро. Вони ж надавали великого значення силі й авторитетові. Марко показав їм Ісуса, який чинить чуда, що перевищують людські можливості, такі як утихомирення бурі чи вигнання демонів.
— Чи це не надто поверхове представлення Спасителя?
— Ні, бо в цьому Євангелії не бракує також дискусій Ісуса, зокрема з фарисеями та книжниками, як і є кілька повчань, скерованих до апостолів, пов’язані з їхньою місією. Фактом є, що написані вони «по-чоловічому»: «вам треба робити це, це і це». Кілька речень, і досить.
Так само короткими є заповіді страстей, смерті й воскресіння Ісуса. Христос у цьому Євангелії — революційний учитель, який ставить під сумнів деякі звичаї, пов’язані з приписами шабату або ритуальною чистотою. Марко показав новизну Його науки.
Для римлян важливим було те, що в дискусіях — наприклад, із фарисеями — Ісус був блискучим і водночас глибоким, а в чиненні чудес виявляв велику міць. Окрім того, Він у марковому Євангелії дуже емоційний. Ми знайдемо там багато почуттів Христа. Знаменним є те, що допіру під кінець з’являється перше визнання віри: «Цей чоловік був Син Божий», і хто ж це промовляє? — римлянин, сотник. То була для Марка ідеальна точка відліку: «Віру в Ісуса визнав один із вас».
— Чи у нас є якась інформація на тему останнього етапу життя св. Марка?
— Є певні легенди, і на їх підставі можна тільки будувати припущення, що Марко — можливо, по смерті Петра і Павла, після переслідувань у Римі — покинув місто і подався до Александрії, де зазнав мученицької смерті.
Невідомо, чи це правда. Немає доказів ані за, ані проти цього. Це тільки легенди, закріплені в апокрифах або спогадах пізніших письменників.
*
Отець професор Францішек Міцкевич SAC — теолог, письменник, бібліст, викладач у паллотинській Вищій духовній семінарії в Олтажеві та Університеті кардинала Стефана Вишинського у Варшаві, спеціалізується на теології синоптичних Євангелій (Матей, Марк, Лука).
фінансово.
Щиро дякуємо!
