26 червня 2000 року папа Йоан Павло ІІ оприлюднив Третю фатімську таємницю.
Як рік тому, коли Папа Франциск присвятив росію та Україну Непорочному Серцю Марії, так і цього року: в інформаціях, пов’язаних із «фатімською темою», раз по раз з’являються коментарі читачів: «Нехай краще розкриють Третю фатімську таємницю!»
Минуло вже 20 років, відтоді як св. Йоан Павло ІІ оприлюднив текст так званої «Третьої фатімської таємницю». Він вирішив зробити це після замаху на його життя, що стався 13 травня 1981 року, визнавши, що слова про «єпископа в білому», який падає від пострілів, стосувалися цієї ситуації і більше не викличуть замішання вірних.
«Після двох таємниць, які нам було об’явлено, побачили ми зліва від нашої Пані, трохи вище, Ангела, який тримав в лівій руці вогненного меча; від нього розліталися іскри і язики полум’я, які, здавалося, підпалять світ; але при зіткненні з сяйвом, яке виходило з правої руки нашої Пані в їхньому напрямку, вони згасали. Показуючи правою рукою на землю, Ангел вимовив гучним голосом: «Покаяння. Покаяння. Покаяння». І побачили ми в незбагненному світлі, яким є Бог, «щось подібне на те, як бачить себе в дзеркалі той, хто проходить перед ним», — єпископа, одягненого в біле. «У нас було передчуття, що це Святіший Отець». Бачили ми також багато інших єпископів, священиків, ченців і черниць, що сходили на круту гору, на вершині якої був встановлений великий хрест, збитий з неотесаних колод, начебто з коркового дерева, покритого корою. Святіший Отець, перш ніж досяг його, пройшов через велике напівзруйноване місто і тремтячою ходою, знівечений болем і стражданням, йшов, молячись за душі мертвих людей, тіла яких зустрічав на своєму шляху. Коли Святіший Отець дійшов до вершини і ставав на коліна біля підніжжя великого хреста, він був убитий пострілами з вогнепальної зброї та стрілами з лука. Таким же чином групою військових були вбиті один за одним інші єпископи, священики, монахи і монахині, а також велика кількість мирян, чоловіків і жінок, які належать до різних класів і посідають різне становище в суспільстві. Під хрестом з обох сторін стояли два Ангела, в руці у кожного з них був кришталевий глечик. Ангели збирали в глечики кров мучеників і окропляли ними душі, що наближаються до Бога».
Це повний текст у рукописі с. Лусії, який стосується Третьої таємниці. Автентичність рукопису досліджували у Центрі ядерної фізики Нового університету в Лісабоні. «Церква не приховує жодної таємниці, пов’язаної з Фатімськими об’явленнями», — сказав три роки тому кардинал Марту, ординарій Фатімської дієцезії. Це ж саме стверджувало ватиканське комюніке від 21 травня 2016 року, у якому папа Бенедикт XVI, уже як вислужений Єпископ Рима, підтвердив повне оприлюднення тексту Третьої таємниці.
Чому люди схильні до різних «теорій змов» і не знають того, що Церква розкрила вже два десятиліття тому? Можливо, тому, що світ був дещо розчарований розкриттям цієї таємниці, яка, як виявилося, не приховувала апокаліптичних віщувань про кінець світу, до яких ласі маловірні та нецерковні люди. Церкві виявилося нічим дорікати. Можливо, тому, що певна інформація залишається маловідомою, доки її не шукають цілеспрямовано. Чи багато хто з тих, хто переймається «прихованою» Третьою фатімською таємницею, знають, що в Україні 2017 рік був оголошений Роком об’явлень Фатімської Богородиці? Також і єпископ Павло Гончарук рік тому нагадував: Марія у Фатімі просила не «згадувати» Її об’явлення, а навернутися. Саме в цьому — головний сенс об’явлень Богородиці узагалі.
Читайте також:
5 дивовижних фактів про «третю фатімську таємницю»
Кардинал Бертоне. Фото: Alessio Petrucci/KNA
За нагоди річниці розкриття Ватиканом цієї таємниці нагадуємо давнє інтерв’ю з архієпископом Тарчизіо Бертоне — тоді секретарем Конгрегації віровчення, з яким розмовляв Володимир Рендзьох.
Інтерв’ю уділене 2000 року, з нагоди публікації повного тексту Третьої фатімської таємниці.
— Перед оприлюдненням третьої частини Фатімської таємниці Ви поїхали до Португалії, щоб від імені Папи зустрітися з с. Лусією. Якою була мета подорожі?
— Як пише Святіший Отець у своєму листі до «Вельмишановної сестри Марії Лусії», я був виряджений, «щоб поставити кілька запитань стосовно інтерпретації третьої частини фатімської таємниці». Хоча с. Лусія ствердила, що «їй тільки було довірено видіння, інтерпретація якого належить Церкві», та здавалося корисним справдити, що вона пізнала і що відчула разом з іншими свідками об’явлень.
— Як пройшла зустріч?
— Синтез моєї зустрічі з с. Лусією викладений у документі «Фатімське послання», що був представлений на пресконференції у Ватикані 26 червня [2000 р]. Сестра Лусія — людина luminosa, світла і сяє, вона усвідомлює, що отримала конкретну місію. Вона смиренна і слухняна, знає своє межі, але водночас — дуже рішуча, коли йдеться про точне пояснення послання, яке ввірила Матір Божа. Протягом свого довгого життя (їй уже 93 роки) с. Лусія ніколи не відступала перед труднощами, вона страждала, боролася, допоки не переконала всіх. Сьогодні вона наново переживає і розпізнає — з ясністю розуму і спокоєм, які роблять її ще більш переконливою, — всі події, в яких вона брала участь, і слова, що були до неї скеровані. Сестра Лусія — це «свідок» у найбільш знаменному сенсі цього слова.
— Чи відомо, чому с. Лусія вимагала, щоб третю частину фатімської таємниці прочитали тільки після 1960 року?
— На це запитання непросто відповісти. Коли с. Лусія 1944 року вручила єпископу Лейрії-Фатіми запечатаний конверт, на зовнішньому боці конверта вона написала, що його може відкрити Патріарх Лісабона або єпископ Лейрії тільки після 1960 року. На моє запитання «чому, власне, після 1960‑го? Чи ж Матір Божа визначила цю дату?» с. Лусія відповіла: «То не Матір Божа, то я сама поставила дату 1960 р., бо, за моїм розпізнанням, до 1960 року не можна було зрозуміти того, що зрозуміли би після 1960 року. Тепер це можна зрозуміти краще. Я описала те, що бавичла; інтерпретувати належить не мені, а Папі».
Треба усвідомити той факт, що сестра писала свої спогади 1944 року і, можливо, 1960 рік здавався їй достатньо віддаленим, щоби сповнилися слова пророцтва.
— А сама с. Лусія ототожнювала «єпископа, вбраного у біле», з Йоаном Павлом ІІ?
— Ця проблема, як можна здогадатися, була однією з найважливіших, що обговорювалися під час нашої розмови. На моє запитання «Чи голова постать із видіння — це Папа?» с. Лусія одразу ж відповіла ствердно, пояснюючи, що троє пастушків були дуже засмучені стражданнями папи, а Гіацинта повторювала: «Coitadinho do Santo Padre, tenho muita pena dos pecadores!» («Бідненький Святіший Отець, він так страждає через грішників!»). Потім вона додала: «Ми не знали імені Папи, Пані не сказала нам імені Папи, ми не знали, чи це був Бенедикт XV, Пій ХІІ, Павло VI чи Йоан Павло ІІ; але то Папа страждав, і через нього ми теж страждали».
Якщо йдеться про фрагмент тексту, який стосується «єпископа, вбраного в біле», — тобто Святішого Отця, як пастушки одразу це зрозуміли під час видіння, — який падає на демлю, то с. Лусія повністю погоджується з переконанням Йоана Павла ІІ, що «материнська рука керувала льотом кулі і Папа у своїй агонії зупинився на порозі смерті» (Йоан Павло ІІ, роздуми з поліклініки Джемеллі до італійських єпископів, 13 травня 1994 р.).
— Здавалося, що після публікації третьої частини фатімської таємниці ми вже будемо знати все про об’явлення у Фатімі. Тим часом з’явилася сенсаційна новина, що с. Лусія підготувала до друку книжку. Ви могли би щось про це сказати?
— Як я вже сказав на пресконференції, ідеться про духовні роздуми на тему фатімського послання, які с. Лусія подає з простотою, додаючи конкретні пропозиції. Це її відповіді на листи, які вона постійно отримувала, з запитаннями про об’явлення, слова Богородиці та їх інтерпретацію. Сестра Лусія, не маючи змоги відповідати кожному особисто, звернулася до Апостольського Престолу з проханням опублікувати книжку під назвою «Os apelos da mensangem de Fatima», в якій дає повну відповідь на всі поставлені їй запитання (Апостольський Престол висловив погодився на публікацію). Постійною точкою відліку в текстах, уміщених у книжці, є заохочення Богородиці, яке сестра вважає суттю Її послання: «Не ображаймо більше Бога, нашого Господа, якого вже й так дуже сильно ображають» (об’явлення 13 травня 1917 року).
Текст книжки — це 3345 сторінки машинопису. Він фактично не додає нічого нового до фатімського послання, але інтерпретує його і сприяє його подальшому поширенню, пояснюючи, як у християнському житті застосувати вміщені там поради в межах вірності Божим заповідям.
фінансово.
Щиро дякуємо!
