Питання: Як добре зробити іспит совісті?
Відповідає о. Войцех Бісь.
Перш ніж говорити, як саме проводити іспит совісті, варто спочатку визначити, в чому полягає його суть. Це допоможе правильно підійти до цієї молитви.
В іспиті совісті — всупереч його назві — не йдеться про підрахунок гріхів. Ця помилкова думка досі поширена серед віруючих. Зосередження тільки на своїх слабкостях, у відірваності від Бога, який мене любить, — призводить до почуття провини та смутку. Це не плоди доброго іспиту сумління. Щоби зрозуміти його справжній сенс, варто вжити термін, який надав йому о. Віллі Ламберт, єзуїт. Він назвав іспит совісті «молитвою любовної уваги». Тому насамперед потрібно побачити цю Божу «увагу, сповнену любові». Замість того, щоб зосереджуватися на підрахункові гріхів, зосередьмося на підрахунку благодатей. Відкриймо, як сильно Бог нас любить! Адже Він постійно з великою турботою веде нас через різні події.
Потім можна запитати про «люблячу увагу» з нашого боку. Як я відповів на Божу любов? Чи скористався тим благом, яке Він мені дав? Така зустріч Божої любові з моїм мисленням і поведінкою допомагає відкрити, скільки в мені безладу, можливо, навіть більше «неуважності», ніж «уваги». Зосередження на Богові веде до того, що я можу віддати Йому свої слабкості й довіритися Йому. Це внутрішньо об’єднує та організовує. Це і є плоди добре проведеного іспиту совісті.
Отже, як крок за кроком пройти цю молитву? Використовуймо метод св. Ігнатія Лойоли.
Іспит совісті — це щоденна молитва, і найкраще, якщо вона триватиме 10-15 хвилин. Засновник єзуїтів радить спочатку подякувати Богові за отримані благодаті. Подяка — це прояв позитивного ставлення до життя та його прийняття. Вона допомагає усвідомити Божу любов.
Наступний крок, як вчить св. Ігнатій, — це прохання до Бога про благодать пізнати свої гріхи і відкинути їх. Наші гріхи часто є для нас таємницею. Ми їх не бачимо, а тим паче не бачимо їхніх причин і наслідків. А це надзвичайно важливо. Євагрій Понтійський навіть каже: «Початок спасіння — самопізнання».
Третій пункт ігнатіанського іспиту совісті каже: «Вимагайте від вашої душі звіту від моменту вставання до моменту теперішнього іспиту. Робіть це, проглядаючи годину за годиною або одну частину дня за іншою, спочатку щодо думок, потім щодо слів і, нарешті, щодо вчинків». Отже йдеться про те, щоб уважно подивитися на себе в кожну мить минулого дня. Важливо вникнути в свої «думки», тобто мотивації, бажання, почуття. Гріх зароджується в людському серці. Поведінка і вчинки — це лише його кінцевий результат. Розуміння причин гріха допомагає ефективніше боротися з ним.
Наступний крок у такій молитві — це прохання про прощення гріхів. Воно виражає довіру до Божого милосердя і водночас готовність прощати собі. Бо якщо Бог мені пробачив, то чому я собі не маю пробачити?
Останній елемент іспиту совісті — це рішення виправитися, з допомогою Божої благодаті. Бо ми не залишені самі на себе, а довіряємо себе Богові. Однак наше рішення має бути не лише емоційним піднесенням («Я ніколи більше цього не зроблю!»), а й мудрим розпізнанням, що припускає розуміння причин, як не потрапляти в ситуації, в яких я грішу.
Переклад CREDO за матеріалами: Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
