Роздуми над Першим читанням на четвер V Великоднього тижня
Тими днями після тривалого обговорення Петро, вставши, сказав апостолам і пресвітерам: «Мужі-брати, ви знаєте, що з давніх днів Бог зробив серед вас вибір, щоб через мої уста язичники почули слово Євангелія і повірили. І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши Святого Духа, як і нам; жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця. То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми? Але по благодаті Господа Ісуса віруємо, що ми спасенні таким самим чином, що і вони».
Замовкло все зібрання й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог знамень і чудес між язичниками.
Коли вони замовкли, Яків у відповідь сказав: «Мужі-брати, послухайте мене. Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб узяти з язичників народ для свого Імені. І з цим узгоджуються слова пророків, як написано: “Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його, щоб шукали Господа решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, – говорить Господь, який чинить це відомим від віку”.
Тому я вважаю, що не треба досаждати тим язичникам, які навертаються до Бога, але написати їм, щоби стримувалися від осквернення ідолами, розпусти, задушеного і крові. Адже Мойсей з давніх поколінь має у кожному місті тих, тих хто проповідує його у синагогах, де й він читається щосуботи».
Діян 15,7-21
Ось і сам Єрусалимський Собор. Спочатку тривале обговорення, але потім має встати хтось і зробити підсумок, зважитися. Встає Петро і стверджує: «Але по благодаті Господа Ісуса віруємо, що ми спасенні таким самим чином, що і вони».
Цей вірш не так просто перекласти, як здається. По‑перше, можливо віднести «по благодаті» і до «віруємо» (як у цьому перекладі), і до «спасенні», тобто: «Але віримо, що ми спасенні по благодаті Господа Ісуса таким самим чином, що й вони». Саме цей другий варіант вважається більш відповідним. Апостол Петро стверджує незаслужену дарованість спасіння для всіх людей, які однаково потребують благодаті — чи юдеї, чи язичники.
По-друге, слово «спасенні» має форму інфінітиву аориста, а тому перебуває поза часом: може стосуватися минулого, теперішнього чи майбутнього. Тому «ми були спасенні» пасхальними тайнами Ісуса; «ми зараз спасенні», бо спасіння стосується нас уже тепер; «ми будемо спасенні» колись у вічності, назавжди. Три в одному!
Воскреслий Ісусе, наша повното радості, ми спасенні єдино Твоєю благодаттю; дай нам щодня жити Твоїм спасінням та нести цю добру новину всім, бо всі, без винятку, мають доступ до спасіння!
фінансово.
Щиро дякуємо!
