Поки у парламенті потрясають скандальним мовним законопроектом, який обіцяє могутність «великому и могучему» на державному рівні, соціологи поцікавилися, що думають з цього приводу пересічні українці. За два роки відвертих прихильників надання російській мові офіційного статусу в Україні поменшало – від 38 до 25 відсотків. Про це свідчать результати досліджень, проведених соціологічною групою «Рейтинг».
Чи підтримуєте надання російській мові статусу державної? Твердим «так» на це запитання у жовтні 2009 року відповіли 38 відсотків громадян. У перший місяць президентства Віктора Януковича цифра поменшала до 32 відсотків. А у квітні цього року за «одержавлення» російської мови без вагань висловився лише кожен четвертий. Ще 19 відсотків обрали відповідь «швидше так» (у жовтні 2009-го було 13 відсотків).
Найбільше прихильників двомовності традиційно на півдні (56%), Донбасі (53%) та сході (34%) країни. Противників – на заході (73%) та у Центральній Україні (36%).
Загалом своє тверде «ні» державному статусу для російської мови сказали 30 відсотків українців (на два відсотки менше, ніж у жовтні 2009 року). «Швидше ні» – 18 відсотків (у жовтні 2009-го – вісім відсотків).
Чи означає така мовна картина, що українці стали національно свідомішими? Про піднесення державницької свідомості говорити зарано, кажуть експерти. Надто хиткий розрив між тими, хто за «одержавлення» (однозначно чи «швидше за») російської, і тих, хто проти.
Коментарі
Олексій Антипович, директор соціологічної групи «Рейтинг»
– Упродовж 2009 року, і навіть дещо раніше, підтримка надання російській мові статусу другої державної в Україні була стабільною – близько 50 відсотків. Відвертих прихильників такого кроку було більше, ніж переконаних противників. Але цей період, 2008-й і особливо 2009 роки, був пов’язаний з тим, що називали українізацією у виконанні тодішнього президента Віктора Ющенка. Такі кроки і пропозиції влади викликали спротив у жителів східних і південних регіонів України. Цей спротив був продиктований швидше несприйняттям самого президента Ющенка. Ті, хто розмовляв російською, були не стільки за введення її як другої державної, скільки проти насильницької українізації, з якою ці люди пов’язували політику влади за часів президентства Ющенка.
Після приходу до влади Віктора Януковича у результатах наших досліджень (вже у квітні 2010 року) помітний паритет – приблизно рівна кількість тих, хто за введення російської як другої державної, і тих, хто проти. Сьогодні противників вже більше, ніж прихильників. Тема стала не такою актуальною – виявилося, що є важливіші проблеми і питання. Схожу тенденцію спостерігаємо й у ставленні українців до ОУН-УПА. За часів правління Ющенка прихильників визнання ОУН-УПА борцями за Незалежність України було менше, ніж сьогодні, коли при владі – Янукович.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»
– Спрацьовують кілька чинників. З одного боку, загострення соціально-економічних проблем викликає більш критичне ставлення як до президента і правлячої партії, так і до їхніх ідеологічних позицій. Людей сьогодні набагато більше турбують питання цін на споживчі товари, продукти харчування, комунальні тарифи. А ідеологічні теми викликають певне роздратування. Коли людям замість нормальних соціальних умов і нормальної економічної ситуації намагаються запропонувати суто ідеологічні іграшки, то навіть виборців Януковича і Партії регіонів це не влаштовує.
Як показують результати соціологічного дослідження, відносна рівновага між прихильниками і противниками надання російській мові статусу другої державної зберігається. Ця проблема залишається проблемою розколу українського суспільства.
– Чому «Регіони» не поспішають з виконанням виборчих обіцянок про узаконення російської мови як другої державної?
– Для Партії регіонів – це проблема, і стратегічна, і тактична. Дехто, особливо з «ідейних» прихильників ПР, вважає, що саме зараз треба повернутися до ідеологічної лінії партії. Коли немає можливості запропонувати виборцям позитивні економічні результати, давайте, мовляв, реалізовувати нашу ідеологічну програму – мовне питання, зближення з Росією і так далі. Але тут є небезпека. Янукович не може діяти як партійний діяч – як президент країни він має дбати про її єдність, про зменшення конфліктів і розколів у суспільстві. Якщо ж робити акцент на темі офіційного статусу для російської мови, це може загострити ситуацію у відносинах між сходом і заходом, спровокувати поглиблення ідеологічних конфліктів. Думаю, Януковича це не дуже влаштовує. Хоча частина «регіоналів» схиляється саме до такого варіанта.
Щодо мовного закону, то у Партії регіонів немає однозначної думки, коли його краще ухвалити – зараз чи ближче до парламентських виборів. Наскільки знаю, більшість політтехнологів, які працюють з ПР, схиляються до думки, що краще до виборів. У «регіоналів» є і компромісний варіант розв’язання проблеми: це надання російській мові офіційного статусу на регіональному рівні. Тому наразі мовне питання можуть вирішувати й у такий спосіб – не стільки юридично, скільки політично, через рішення обласних і міських рад про регіональний статус російської мови. Раніше такі рішення оскаржувала прокуратура. Тепер же на це можуть заплющувати очі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
