Батьки «болять» нам ізсередини…
Є таке поняття — рана, що не загоюється. Це про них. Ми кидаємося батьками, розкидаємо їх, витрачаємо їх — легко, як отой нерозмінний карбованець у казці, який завжди повертається до власника. Ми знаємо, що завжди можемо ними володіти, тасувати їх у колоді своїх казкових і фантастичних інтересів. У нас завжди є козирі, важливіші за батьків: друзі, подруги, романи, пристрасті, компанії та інші невідкладні справи. Батьки неохайно старіють, сивіють, не відповідають нашим ритмам, відстають від нас, не встигають за нами. Ми щедрі — але не з ними. Ми ласкаві — але не до них. Ми ніжні, але...