Дурна черепаха
Якось в одній далекій долині почалася повінь. Дощ падав так сильно і безперервно, що невдовзі всі поля і ниви були залиті водою. З кожним днем вода підносилася все вище і вище. Раптом почувся чийсь плач. Плакала найповільніша і найдурніша черепаха. – Чому ти плачеш? – заґеґала гуска, що пролітала над нею. – Утоплюся! – заридала черепаха. – Тобі легко, ти маєш крила, можеш літати... А мої ноги такі короткі, що потрібно аж два місяці, щоб дійти до гір... – Ну, ну... – заспокоювала гуска. – Ось покличу свою сестру, і ми занесемо тебе на гору. Коли прилетіли...