«Сьогодні ми — юннати, а завтра — громадяни України»
Почувши цю фразу з уст молодого педагога, який проводив перший урок в одному зі столичних спеціалізованих інтернатів, куди вступила її донька, моя знайома спочатку подумала, що не дочула. Проте він повторив її кілька разів, і стало зрозуміло: учитель, який і починав урок із запитання, якою мовою спілкуватися, російською чи українською, останньою, хоч родом з Боярки, не надто володіє і таким чином прочитував слово «юні». Отож, жартувала знайома, «побували ми і юннатами, і патріотами»: дізнавшись, що її Оля — із Луцька, вчитель тут же зауважив, що йому зрозуміле бажання дівчинки чути урок...