Про те, як варто сучасним християнам переживати піст, про стиль життя, їжу та розваги в часі Великого Посту, про постанови та зречення, про наміри та їхню реалізацію, про духовне та тілесне, про сенс посту і його духовне наповнення CREDO розповідає о. Якуб Ґонцяж ОР, настоятель спільноти Отців Домініканців у Львові, духовний отець Львівського деканату.
— Як християнин повинен переживати Великий Піст? Як щодо постанов та намірів, які люди собі роблять на час посту? Це ознака особливої християнської зрілості чи просто додаткові духовні вправи, відсутність яких не свідчить про низький духовний рівень?
— Почнемо з того, що Великого Посту не можна зрозуміти без Пасхальних подій, тобто без Пасхального Тридення – Великого Четверга, П’ятниці, Суботи та Неділі Воскресіння. Метою християнського життя є максимально свідоме щоденне проживання Пасхальної Таємниці — смерті та воскресіння Ісуса і проживання того, що виникає для кожного християнина з тих власне Пасхальних подій, які традиційно були часом, коли християни приймали Хрещення. Отже, це святкування свого спасіння, свого дару отриманого на Хрещенні і повноту отриманої тоді благодаті. І коли людина втрачає з поля зору Пасхальні події, тоді Великий Піст цілковито втрачає сенс і перетворюється на якийсь незрозумілий додаток. Але якщо поставитися до посту, як до способу приготування, щоб добре пережити Пасхальне Тридення, тоді можна зрозуміти про що йдеться. Якщо хтось пам’ятає про те, що був охрещений, що отримав велику благодать під час хрещення, то може подивитися на рік, що минув і побачити чи вдалося йому примножити ті таланти, що отримав від Господа Бога чи ні. І якщо з п’яти отриманих талантів зміг отримати ще п’ять, тоді це прекрасна нагода дякувати Богові за те, що вдалося примножити дар Хрещення, а якщо ж ми бачимо, що у якійсь сфері нашого життя ми змарнували свій дар (що досить часто буває), тоді час Великого Посту, то час взяти на себе відповідальність за втрату, тобто спокутувати і розпочати духовну боротьбу, щоби знову віднайти завдяки Божій благодаті те, що було втрачене.
“ Піст неможливий без Пасхальних подій
Отже, наші постанови на піст повинні бути практичним застосуванням наших обітниць з Таїнства Хрещення, і повинні містити відповідь на питання, чи відрікаємося ми від всього того, що веде нас до зла. Якщо хтось приймає рішення і зректися зла, тоді дивиться що саме провокувало його чинити гріх і тоді свідомо від цього відмовляється.
—У такому випадку доволі кумедно виглядають дорослі люди, які на час посту відмовляють собі у солодощах – це якось по-дитячому…
— Якщо хтось грішив обжерливістю, і не обов’язково це має бути пов’язано із солодощами, а загалом був непоміркований у їжі та питті протягом року, тоді таке обмеження на час посту цілком має сенс. Це шанс навчитися у більш розсудливий спосіб користати з їжі та напоїв. Та якщо хтось робить це з метою і в надії, що вдасться скинути декілька зайвих кілограмів, то це з духовної точки зору цілком беззмістовна практика у християнському сенсі. Натомість це може мати велике значення, якщо для когось таке рішення буде продиктоване бажанням подбати нарешті про своє здоров’я і поборотися заради цього із зайвою вагою, але це не буде елементом духовної боротьби, це буде роботою над своїм здоров’ям.
Треба поставити собі питання: заради чого я себе обмежую, що це має мені дати, якщо я це роблю заради духовного росту, щоб боротися зі своїми гріхами, тоді це має сенс, якщо — невідомо навіщо, тоді через тиждень все закінчиться.
— Вже від учора у соціальних мережах можна прочитати дописи такого змісту: «не шукайте мене тут наступних 40 днів». Такий собі натяк – йду постити. Чи варто робити це настільки демонстративно?
— До такого типу інформації можна підійти двояко – це може бути ознакою чиєїсь гордині – людина вихваляється тим, що йде постити, але також це може бути ознакою любові та турботи про тих, кого вона знає: в ім’я любові хоче поінформувати їх, що не буде доступним за посередництвом соціальних мереж і якщо виникне потреба, тоді нехай шукають особистого контакту. Отже, важко тут сказати чи потрібно так робити, чи не варто, бо все це індивідуально і наміри залежать від кожної людини особисто.
“ Піст — це відмова співпрацювати зі злом
— Наскільки варто змінити своє товариське життя, зменшити суспільну активність на час посту, обмежити розваги?
Ми приймаємо, що час Великого посту — це час покаяння. Отже треба відмовитися від всього, що може нам у цьому завадити і навпаки — повернути у своє життя ті речі, які нам допоможуть стати кращими, але ми занедбали їх. Наприклад, якщо хтось цілий рік не провідував хвору бабусю, то піст якраз є тим часом, коли треба почати це робити. Тобто, піст — це не обмеження контактів, а надання їм змісту. Треба себе запитати: чи я йду до ресторану заради того, щоб зробити собі щось приємне, чи заради того, щоб відбудувати відносини з людиною, на якій мені залежить. Якщо це були гарні стосунки, які варто підтримувати, але з якихось причин я їх занедбав, то піст це прекрасний час, щоб ці стосунки зміцнити і в таких умовах місце зустрічі чи їжа, то справа третьорядна, бо це буде менш істотне і людина не втратить міру у споживанні будь-чого. Якщо ж відносини міцні і тривалі, можна бути впевненим, що відсутність товариських зустрічей їм не зашкодить, то цілком можна зробити собі перерву.
“ Піст — це не обмеження контактів, а надання їм змісту
— А як щодо інших видів активності: походів у кіно, на концерти, до театру тощо? Адже це не розваги, це заходи, які сприяють нашому культурному та інтелектуальному розвитку. Принаймні повинні би були сприяти.
— Скажу так, всі рішення, що стосуються таких деталей, треба приймати з огляду на те чи у цей спосіб я зможу боротися з гординею, з гріхом, котрий веде мене до зла. Якщо для мене це спосіб ведення духовної боротьби, якщо я відчуваю у собі сили та внутрішнє натхнення, тоді це варто робити. Але якщо це буде лише мистецтво заради самого мистецтва, тоді це не матиме змісту. І тут немає загальної поради однієї для всіх, бо кожний повинен вирішити це для себе особисто: допоможе йому це в духовній боротьбі чи ні. Це особиста відповідальність кожної людини. Ми стали надто лінивими і залежними від комфорту, тому хочемо, щоб хтось замість нас вирішив, що можна, а що не можна і багато християн погоджується на таке бездумне християнство.
Тут є ще одна важлива річ, яку треба взяти до уваги, приймаючи рішення: чи я не стану для когось, без потреби знаком згіршення, адже цілком можливо, що хтось не зрозуміє моєї свободи в Ісусі Христі і буде протестувати. Тут потрібна розсудливість. Ми знаємо дуже добре, що бувало таке, коли навіть Ісус та Його учні у дні посту не дотримувались його. І викликали цим згіршення. Але Ісус показував цим, що спершу людина, а тоді — піст.
— Може варто пригадати, які приписи зобов’язують католиків у питаннях, що стосуються безпосередньо вживання їжі в часі посту?
— Західна традиція не надто сувора, і приписи, які стосуються вживання їжі, дуже прості. Під час Великого посту є лише два дні, коли нас зобов’язує суворий піст – Попільна Середа та Страсна П‘ятниця, яка формально вже не належить до Великого Посту, але люди так звикли вважати. Що означає суворий піст: люди, віком від 14 до 60 років, мають обов’язок не вживати у ці дні м’яса, а також зменшити кількість їжі, тобто, на три прийоми їжі лише один до ситості. В інші п’ятниці під час Великого посту так, як і протягом цілого року – не вживати м’яса.
— На що ще поширюються заборони?
— На гучні святкування: весілля, забави з танцями, музикою.
— Як добрий християнин повинен налаштуватися на піст, вибрати правильний напрямок, щоб гідно цей піст прожити?
— Молитви Попільної Середи нам безпосередньо показують, що починається час особливої боротьби зі злим духом. Якщо хтось починає робити хоч щось, то це означає, що доведеться також розпочати боротьбу зі злим духом. Треба подивитись на ті місця, де я відкрив йому доступ до свого життя, подивитись на добро, яке від мене забрали, і я погодився, щоб його забрали, через мій гріх. І дуже свідомо закривати всі ті хвіртки, котрі я відкрив злому духу – це може бути, як заклик поєднатися із близькими, до прикладу, а з іншого боку – це заклик почати накопичувати знову втрачене через гріх добро і тут може стати корисною сповідь. Також дуже дослівно зрозумілий піст – реальне обмеження себе в кількості їжі. Це практикується тисячоліттями і як показує досвід – це дієвий метод духовного зростання. Ісус постив — і це найкращий приклад та підстава для наслідування.
фінансово.
Щиро дякуємо!
