В Україні та інших країнах світу відбулася прем’єра першого англомовного художнього фільму про Голодомор — «Гіркі жнива». З нагоди прем’єри фільму до Львова приїхав його продюсер — бізнесмен, канадець українського походження Ігор Ігнатович, який профінансував виробництво стрічки на 20 мільйонів доларів.
«Для мене було важливо, щоб завдяки цьому фільму західний світ дізнався правду про те, що відбувалося в Україні у 30‑ті роки, про цю страшну трагедію. Фільм був створений передусім для західного глядача, який майже нічого не знає про Україну. Відтак завдяки сюжетній лінії, грі відомих, впізнаваних у світі акторів він дізнається правду про Голодомор», — сказав Ігор Ігнатович.
Канадець українського походження Джордж Менделюк разом із Річардом Бачинським-Гувером є авторами сценарію. У головних ролях знялися голлівудські актори нового покоління: Макс Айронс (Юрій), Саманта Баркс (Наталка), Баррі Пеппер (Ярослав — дід Юрія), Тамер Гассан (червоний командир), Теренс Стемп (батько Юрія) та інші. У фільмі задіяні також українські актори — Олександр Печериця та Остап Ступка. Актори-іноземці носять вишиванки, співають українських пісень, воюють із НКВС, а наші актори — це українські селяни (розмовляють англійською».
— Пане Ігорю, як виникла ідея створити такий фільм про Голодомор?
— Спочатку Річард Бачинський-Гувер показав мені сценарій, в основі якого лежала тема Голодомору українців. Мені сценарій дуже сподобався, тим більше що ця тема у західному світі невідома. Тому одразу подумав: потрібен такий фільм. Відтак ми сконтактувалися з режисером Юрком Менделюком, якому ця ідея теж сподобалася. Його батьки, прадіди пережили Голодомор. Юрко разом із Річардом багато разів переписували сценарій. Постійно консультувалися з директором Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору Людмилою Гриневич, а також із нині вже покійним професором істориком Орестом Субтельним. Коли вже був готовий остаточний варіант, то мені залишалося тільки профінансувати зйомки фільму.
— Що було найскладнішим під час зйомок?
— Його знімали два з половиною роки. Багато зйомок відбувалось у Національному музеї народної архітектури та побуту в Пирогові у період, коли в Україні правив Віктор Янукович. Аби мати змогу спокійно знімати, ми мусили бути обережними. Тому вийшли до преси вже тоді, коли фільм був готовий для презентації. У фільмі грають голлівудські актори, але найважчим було знайти худих, виснажених людей для масових сцен. Ми шукали людей навіть по госпісах, які перебувають при смерті, в лікарнях — людей, які хворіють і виснажені. Таким чином хотіли відтворити історичну правду в цій картині. Головного героя — художника Юрія грає молодий голлівудський актор Макс Айронс, який також малює, і саме деякі його картини показані у стрічці.
— Пане Ігорю, ви людина, яка досягла значних висот у бізнесі. Яким є ваш рецепт успіху?
— Це насамперед знання, які я здобув в університеті в галузі медицини. Також я навчався у найкращій бізнесовій школі в Канаді й мав зацікавлення у сфері інвестицій. У цьому напрямку мені вдалося досягти успіху за 20 років. Це не сталося миттєво. Для того, щоб досягнути успіху, треба працювати протягом тривалого часу. Ми запровадили унікальний підхід, використовуючи екологічні знання, і вибирали фірми, які у цьому плані показували добрий результат. Моя компанія була першою, яку радили в ООН у справі інвестицій та екологічних справ.
— Пане Ігорю, чи траплялося Вам упродовж своєї бізнесової кар’єри відчути на собі прояви корупції?
— В Канаді є різні люди, інколи декого навіть засуджують за кримінал. Це не чистенька країна, є добрі й погані люди. Але стосовно мого бізнесу, то ніколи такого не було, щоб мені щось таке незаконне пропонували.
— А чи підтримуєте Ви бізнесові зв’язки з Україною?
— Наразі не бізнесові. П’ять років тому я заснував Інститут лідерства у Школі бізнесу, яку сам закінчив 30 років тому. Основне завдання цього інституту — навчати студентів, як бути успішним лідером. Навчання включає не лише аналіз різних економічних та бізнесових чинників, але й додаткове врахування характеру людини, його впливу на ухвалення різних рішень. Можна все проаналізувати і вивчити, а тоді потрібно вибрати правильну стратегію. А без врахування особливостей характеру важко прийняти правильне рішення стосовно всіх громадян: тих, хто працює в компанії, конкурентів, клієнтів, суспільства загалом. І цього ми навчаємо — як приймати правильні рішення. В цій галузі ми також підтримуємо співпрацю з бізнес-школою УКУ у Львові.
— Ви вкладаєте багато коштів у культуру, освіту, соціальну сферу. Це те, що тепер називають соціально відповідальним бізнесом. Чому ви це робите?
— В Канаді і в Америці є таке розуміння у багатьох людей, які мали великий успіх у бізнесі, що настає час — не відплати, а радше подяки суспільству за вдалий бізнес. Адже бізнес без людей не може існувати. Тому для вдалого бізнесу настає час віддячитися: лікарням, школам, культурним організаціям. Я для Королівської консерваторії дав пожертву, в бізнес-школу, в український будинок для літніх людей у Канаді. Також були внески у різні фонди для допомоги студентам — медикам, піаністам.
— Чи Ви берете участь у житті української громади в Канаді?
— Інколи беру участь, контактую з українцями, я член дорадчого комітету українців Канади та світу.
— Як, на Вашу думку, сьогодні сприймають Україну у світі?
— Про Україну знають, але небагато. І про історію України майже нічого не знають. Тому я хотів цей фільм створити. Аби правильно зрозуміти кожну країну, потрібно знати її історію та життя людей. Життя українців було дуже важке. Як іноземці будуть це знати, то й теперішню політичну ситуацію краще розумітимуть. Знаючи справжніх ворогів України, на мою думку, вони прихильніше ставитимуться до України. Тепер ці вороги знову починають возвеличувати Сталіна. Це для світу, бельгійською мовою кажучи, «великий червоний прапор». Над цим треба задуматися, бо це велика небезпека.
— Наскільки російська пропаганда, яка нині дуже сильна в Європі, відчутна в Канаді?
— Російська пропаганда є у всьому світі, так звані «фейк-ньюз» є в різних засобах масової інформації. Вони так уміло це роблять, що тяжко відрізнити правду від брехні. Наприклад, коли читаєш професійну статтю, то здається, ніби все, що там написано, правда. А це не так. У західному світі російська пропаганда мала великий успіх, бо змішала правду з брехнею. Це інформаційна гібридна війна. Але тепер уже починають реагувати на цю брехню, дають їй відсіч. І це хороший сигнал.
— Чи ваші обоє батьків — українці за походженням, вихідці зі Львівщини, — теж зазнали переслідувань від радянської влади?
— Так, мої батьки українці, з маминої сторони — вихідці з міста Винників, що біля Львова, а батькові — біля Дрогобича. Вони зазнали переслідувань, але не через Голодомор, а під час Другої світової війни. Коли тоді комуністи наступали, десятки мільйонів людей втікали від цієї влади. Родина моєї дружини дуже потерпіла, а родина мого батька втекла, залишився лише один стрийко, якому було 15 років. Коли прийшли комуністи, то його як родича зрадників народу засудили на 15 років у сибірські табори.
— Батьки дали вам хорошу освіту.
— Так, крім звичайної школи ми ходили ще до української, де вивчили літературу, культуру, Історію України. І мої діти також вивчали українську.
— А чи зараз дуже складно в Україну запроваджувати інвестиції?
— Думаємо про це, але наразі це складно. Увесь світ знає, що тут корупція. Її треба побороти, бо світ на це задивляється. Вже починають багато фірм інвестувати, але чимало стримуються власне через те, що в Україні забагато корупції. Український уряд мусить це викорінити, інакше не буде великих інвестицій. А вони потрібні, щоб розвинути державу.
Галина Палажій, IA ZIK
фінансово.
Щиро дякуємо!
